Папи Йоан Павло ІІ і Бенедикт XVI, поляк та німець, пережили Другу світову війну з глибини свого власного особистого та сімейного досвіду.
Спираючись на їхній приклад, Папа Франциск зробив візит до табору смерті Аушвіц своїм пріоритетом.
27 січня 1945 року концтабір Аушвіц був звільнений. Тепер ця дата відзначається щорічно як День пам’яті жертв Голокосту.
Папа Франциск: «Господи, пробач таку жорстокість»
Папа Франциск відвідав Аушвіц у 2016 році. Він зупинився, щоб помолитися у тиші на площі Переклички, де вішали в’язнів, і де святий Максиміліан Кольбе зголосився пожертвувати своїм життям в обмін на життя іншого в’язня.
Після того як Генеральний настоятель і провінціал Францисканського Ордену Братів Менших Конвентуальних привів Папу до дверей «голодної камери», де святий Максиміліан прийняв мученицьку смерть, він увійшов один до камери №18 підземного блоку 11, де минули останні хвилини його життя. Голодна смерть була однією з багатьох форм смертної кари, які практикувалися в Аушвіці. Коли у таборі ставалася втеча, з його блоку або робочої групи обирали інших в’язнів, яких засуджували на повільну голодну смерть. Зараз у камері святого Максиміліана Кольбе знаходяться меморіальна дошка і свічка, подаровані святим Йоаном Павлом ІІ.
Вийшовши з камери, Папа Франциск залишив у Книзі пошани такий запис: «Господи, помилуй Твій народ. Господи, пробач таку жорстокість. Франциск. 29.07.2016».
Папа Бенедикт XVI: «Де був Бог у ті дні?»
Папа Бенедикт XVI відвідав Аушвіц за 10 років до свого наступника, у 2006 році. Він сказав: «Папа Йоан Павло ІІ прибув сюди як син польського народу. Я прийшов як син німецького народу. Саме з цієї причини я можу і повинен повторити його слова: я не міг не прийти сюди. Я мусив прийти…
Скільки питань виникає у цьому місці! Постійно постає питання: де був Бог у ті дні? Чому Він мовчав? Як Він міг допустити цю нескінченну бійню, цей тріумф зла?
Ми не можемо зазирнути у таємничий Божественний план — ми бачимо лише його фрагменти, і ми помилятимемося, якщо вважатимемо себе суддями Бога та історії. У цьому випадку ми би не захищали людину, а лише сприяли її занепаду. Ні — коли все сказано і зроблено, ми повинні продовжувати смиренно, але наполегливо закликати Бога: Піднімися! Не забувай людство, Твоє творіння! Наш заклик до Бога повинен також бути криком, який пронизує саме наше серце; криком, який пробуджує у нас приховану присутність Бога, щоб Його сила — велика сила, яку Він заклав у наші серця — не була придушена чи похована у багні егоїзму, малодушності, байдужості чи опортунізму…
Місце, де ми стоїмо, це місце Шоа, місце пам’яті. Минуле ніколи не є просто минулим. Воно завжди має що сказати нам, воно вказує нам шляхи, якими потрібно йти, і якими йти не варто…
В таборі Аушвіц-Біркенау людство пройшло “долиною темряви”. Тому я хотів би завершити своє перебування тут молитвою довіри — одним із псалмів Ізраїля, який також є молитвою християн: “Господь – мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого. Навіть коли б ходив я долиною темряви, – я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезло твоє й палиця твоя – вони дають мені підтримку. Готуєш стіл для мене перед моїми противниками; ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок. Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого, і житиму в домі Господнім по віки вічні” (Пс 23)»
Папа св. Йоан Павло ІІ: «Більше ніякої війни!»
Папа Йоан Павло ІІ відвідав табір смерті у 1979 році, невдовзі після свого обрання. Проживаючи у рідній Польщі, він бував тут багато разів, як він сам зазначив: «Сьогодні я тут як паломник. Відомо, що я був тут неодноразово. Так, багато разів! Я багато разів спускався до камери смертників святого Максиміліана Кольбе, ставав на коліна перед стіною страт і проходив серед руїн кремаційних печей Біркенау. Я не міг не прийти сюди як Папа. Тому я хотів би повторити слова свого попередника Павла VI, які він сказав представникам ООН: “Достатньо пам’ятати, що кров мільйонів людей, незліченні й безпрецедентні страждання, марні вбивства та страшні руїни — це знамення завіту, який має об’єднати вас в урочистій присязі, що змінить історію світу: більше ніякої війни! Ніколи знову! Тільки мир — мир повинен керувати долями народів та всього людства!”»
Свою промову святий Йоан Павло завершив так: «Я говорю не тільки за тих, хто загинув, не за чотири мільйони жертв цього величезного поля; я говорю від імені всіх народів, чиї права порушують і занедбують. Я говорю, бо це зобов’язує мене — зобов’язує всіх нас дбати про людство. Тому я прошу всіх, хто мене чує, зосередити всі свої сили на піклуванні про людину. Але тих, хто слухає мене з вірою в Ісуса Христа, я прошу зосередитися на молитві за мир і примирення.
Мої дорогі брати і сестри, мені більше немає чого сказати. Тільки згадати слова суплікації: Святий Боже, Святий кріпкий, Святий безсмертний, помилуй нас. Від мору, голоду, вогню і війни
…і війни
врятуй нас, Господи».
Переклад CREDO за: Кетлін Н. Геттрап, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
