Іноді диявола зображують як істоту без колін — з повністю прямими ногами або вигнутими в інший бік, як задні ноги тварин.
Відсутність колін — це символ чогось важливішого.
Потворний, худий
Кардинал Йозеф Ратцінгер, нинішній папа-емерит, у книжці «Дух літургії» нагадав анекдот із творів Отців пустелі. Якось авва Аполлон упросив Бога показати йому диявола. Монах був трохи розчарований, бо побачив потворне, худе і зморщене створіння, загалом схоже на людину. Диявол відрізнявся лиш одним: замість колін у нього були дірки.
«Тому нездатність стати навколішки — це сутність диявольського елементу», — підсумував історію кардинал Ратцінгер. Тодішній префект Конгрегації віровчення писав про преклоніння і неможливість схилити коліна в контексті Святої Меси, але ця історія розповідає про пиху — найважливіший із гріхів.
Коліна стосуються преклоніння, а відсутність колін — це відмова стати навколішки перед Богом, тобто пиха — єдиний справді сатанинський гріх і джерело інших гріхів.
Природа
На інші гріхи впливає наша тілесна природа. Ми ліниві, бо не хочемо чогось робити. Переїдаємо, бо нам хочеться ще один шматочок торта, хоча шлунок і здоровий глузд кажуть, що вже досить. Ми грішимо проти чистоти, йдучи — так! — за природною потребою. Буваємо втомленими і роздратованими, обманюємо себе, піддаємося ілюзіям.
З пихою інакше: це визнання когось остаточною інстанцією, визнання когось важливішим за Бога. Вона рідко пов’язана з прямим відкиненням Творця. Частіше ми думаємо: «Я сама знаю, що для мене добре…», «Я не хочу виглядати по-дурному…», «Адже всі так роблять…»
З іншого боку — немає гріха без пихи. Навіть найменша провина — це маленький непослух. Я знаю, що якась дія (або бездіяльність) погана, але все одно наважуюся на це. У спокусах немає нічого поганого; проблеми починаються, коли ми їм піддаємося.
Кращий…
Пихатий асоціюється з людиною, зосередженою на собі, яка через це не бачить інших і самого Бога. Вона так захоплюється своїми талантами, успіхами чи вродою, що забуває: все це вона отримала від Творця.
…або гірший
Парадоксально, але проявом пихи може бути також те, що ми вважаємо себе не вартими уваги та любові. Якщо я знаю, що Бог мене любить і я для Нього важлива, а вважаю себе сміттям, то ставлю на місце Його суду власну думку. Бог дає кожному з нас те, чого ми потребуємо. Кожен має вести свою боротьбу.
Здається, що пиха і розпач — це різні полюси. Насправді друге — це неминучий наслідок першого, бо якщо людина вважає себе єдиним ковалем своєї долі, то рано чи пізно зазнає болісного розчарування.
Духовна пиха
Пиха дуже підступна. Людина побожна, сформована, яка працює над собою, може впасти в ілюзію духовної досконалості й нехтувати тими, хто — на її думку — не досяг цього рівня.
Також трапляється пиха фальшивого милосердя. Їй можуть піддатися добрі люди, які допомагають ближнім, якщо, займаючись їхніми матеріальними чи емоційними потребами, визнають авансом їхні помилки хворобою чи бідністю і утверджують їх у помилковій думці, що гріхи — не гріхи.
Сильне слово?
Пиха — це сильне слово, не для сірого життя? Ні! Трапляються ситуації, коли треба прийняти важливе рішення і замислитися: ми хочемо слухати Бога чи Його противника, який набирає вигляду, наприклад, хороших манер, кар’єри або великої любові. Але більшість битв із пихою ми ведемо щодня.
Коли я втомлена, мені часом важко спокійно відреагувати на чергове роздратоване запитання доньки; але якщо з огляду на Бога і з любові до дитини я зроблю це зусилля (іноді здається — надлюдське), то можна визнати це маленьким преклонінням перед Богом. Нехай їх буде якнайбільше — маленьких і великих!
фінансово.
Щиро дякуємо!
