Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 10 лютого
Сьогодні Євангеліє розповідає нам про одну вдову. В ті часи вдови не могли отримати у спадок нічого з майна померлого чоловіка і не могли повернутися до своєї родини, тому що від дня шлюбу належали до родини чоловіка. Суспільне становище вдови було нічого не варте, якщо її інтереси не захищав жоден чоловік. Вдова не могла самостійно вирішити вдруге вийти заміж, хіба що за брата померлого чоловіка. Також часто вдова мала самостійно піклуватися про малих дітей, поки вони не виростуть та не стануть спроможними себе забезпечити.
Часто на телебаченні чи в соцмережах можна побачити, як знаменитості чи зірки роблять якусь пожертву. Зазвичай цей дар супроводжується цілою медіа-кампанією, щоби про це знало якомога більше людей, бо це дозволить розширити вірну аудиторію фанатів. Та й ми самі, коли робимо пожертву, частенько потайки сподіваємося, що інші це побачать чи дізнаються про це та будуть нас поважати. Дехто навіть перед пожертвою уважно прораховує всі наслідки, кажучи собі, що жертвувати добре, але не хотілося б марно витратити ці кошти. А ще ми обов’язково очікуємо від обдарованих вдячності, а може, навіть послуху нашим побажанням та намірам пожертви, нам байдуже до їхніх історій, прагнень, потреб!
А ця євангельська вдова поводиться всупереч здоровому глузду, якому підпорядковане наше життя. Її вчинок, мабуть, є дуже спонтанним, продиктованим серцем, а не зробленим із розрахунку. Тут промовляє її чутливість до потреб іншого, через яку вона забуває навіть про власні потреби. Вдова у Храмі віддає всю ту малість, що має, не турбуючись про себе. Такі вдови нагадують нам, що пожертва вимірюється не кількістю, а щедрістю без розрахунків, яка надає цінність навіть малому дару!
Уважний погляд Ісуса помічає бідну вдову. Він не засуджує її за те, що та не зупинилася для молитви, не гордує малою краплиною, яка вплинула від неї до Храму. Якщо ми уважно прочитаємо початок цього уривка, Він вказує пальцем на частих відвідувачів Храму, які проводять багато часу на молитві. Вони вдягаються так, щоб їх помітили, займають перші місця, де всі їх можуть побачити. А інколи, під приводом необхідності пожертв, витискають останню копійку з вдів, бідних та нещасливих.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
