Все, що собі бажаєте

Роздуми до Слова Божого на четвер І тижня Великого Посту

І знову навчання про молитву під час посту; молитву покірну, постійну, витривалу.

Просіть, і буде вам дано. Але чому маємо просити, якщо Отець знає, що нам необхідно, перш ніж ми про це подумаємо? Бо коли ми просимо, зростає в нас прагнення добрих речей. Коли просимо, зростає в нас покірне усвідомлення того, що нам нічого не належить, а отримуємо все, як безкорисливий дар. Отримуємо не тому, що заслуговуємо на щось, адже не названо жодної умови для отримання. Ми отримуємо тому, що попросили як діти свого Отця. Треба зрозуміти, що ми просимо не для того, щоб відкрити долоні Отця, але щоб відкрилися наші долоні, простягнуті до Нього: адже Він може зробити куди більше за те, що ми просимо, або що ми розуміємо за діючою в нас силою (Еф 3, 20).

Дивує у слові на сьогодні одна річ: чому не перераховано чи не названо конкретно, про що маємо просити? Яким є предмет наших молитов? Просіть, і буде вам дано… але незрозуміло, що і коли. Це може означати тільки одне: молитва відкриває нас на Нескінченного, на того, хто є Усім в усьому (1 Кор 15, 28), Єдиний необхідний (Лк 10, 41-42), кого шукаємо і хто відчиняє.

Як добрий Отець, Бог дбає насамперед про кращі, духовні блага і справжнє добро своїх дітей. Однак не полишає і їхніх щоденних матеріальних потреб. Коли син просить батька про хліб і рибу, він просить не про розкіш або якісь вишукані речі, але про щоденну їжу кожного ізраїльтянина. Згадаймо для прикладу чудо помноження хлібів: коли люди були з Ісусом у пустелі й не мали що їсти, все одно знайшлося хоч би п’ять хлібів і дві риби (Лк 9, 13). Коли Господь обіцяв своєму народу землю, що тече молоком і медом, — це означало, що навіть найбідніші мали у ній удосталь поживи. Щоденний раціон в Ізраїлі складався з хліба, оливи, сиру, фруктів, овочів і риби; м’ясо споживали рідко, а дикий мед їв на пустелі навіть Йоан Хреститель. Просити Отця про хліб і рибу означає прагнути лише необхідного, тобто насущного хліба на цей день, коли перебуваєш з Ісусом у пустелі, слухаючи Його слів.

Євангеліє, що цілковито присвячене молитві, закінчується золотим правилом, яке звучить наче висновок: Отже, все, що тільки бажаєте, щоби чинили вам люди, те чиніть їм і ви. Все, що бажаєте… Ось він — предмет постійної молитви.