Перше покликання учнів

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 13 травня

Озвався Симон і каже: Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на Твоє слово закину сіті. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. (…) І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за Ним.

Цей фрагмент називається Перше покликання учнів. Цікаво, як поводиться Ісус: входить у човен Симона (Петра) і говорить до народу. А потім, наче народу вже немає, говорить до власника човна, щоб відчалив на глибину і наловив риби. Симон йде проти рибальської традиції: ділиться, що вночі вони нічого не впіймали, і лише через те, що Ісус так каже, він готовий кинути сіті. Ось тут починається пригода: два повні човни риби, три здивовані рибалки, які стануть трьома першими апостолами.

Що мене тут вражає:

• Постава Ісуса. Він заходить у човен, не питаючи. Він обирає човен того, кому колись доручить Церкву. Він говорить так, що хочеться вірити в кожне слово, навіть коли воно суперечить логіці.
• Ісус бачить народ, але і кожного зокрема. Він бачить смуток Петра через ніч без улову, задовольняє його потребу.
• Постать Ісуса вражає інших двох — спільників Симона. Кличуть одного, а інші хочуть іти.
• Постава Симона, Якова та Йоана: маючи повний риби човен, лишають його, щоб отримати повне любові серце.

Де я в цьому слові? Серед народу, що лише пасивно слухає, чи серед тих, хто впускає Ісуса у свій човен?  Чи готова я зробити те, що каже Бог, незважаючи на всі поразки, невдачі, порожні сіті? Чи мій стосунок з Богом захоплює інших? Чи здатна я своїм життям показати цю дружбу з Богом?

Господи, коли мої сіті порожні, я можу перестати вірити в себе. Або в Тебе. Коли моє серце порожнє, я перестаю вірити в любов. Лише Ти можеш наповнити мої сіті, моє серце і моє життя своєю щедрою любов’ю. І тоді переді мною постане вибір: обрати Тебе чи те, що Ти даєш.

Учні, мавши два повні риби човни, що могли стати повним золотих монет гаманцем, обирають Тебе. А коли Ти наповнюєш моє життя успіхом, радістю, дарами, то я забуваю, що ці дари з Твоєї руки. Навчи мене цінувати найперше Тебе, плекати стосунок з Тобою, а все інше хай буде другорядним. Дякую, що кличеш мене іти за Тобою!

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com