Я багато років молилася за доброго чоловіка. Коли я з ним познайомилася, то за якийсь час уже добре знала, що це «той самий». Бог давав мені конкретні знаки, що це той чоловік, біля якого Він бачить мене дружиною.
Відразу після шлюбу на яв вийшли брехня та залежність… Чи означає це, що Бог помилився?
Дозрівання до ролі подруга
Добре, коли є мрії та плани. Але недобре, коли ми уявляємо нашого подруга як того, хто не має вад або ніколи не зранить нас словом чи своєю поведінкою. Отже, варто запитати себе ще до шлюбу: а якщо ця людина мене обмане, зрадить, потрапить у залежність? Чи зможу я йому пробачити і підтримати в праці над собою? Звісно, поки ми не опинимося в такій ситуації — не можемо сказати на 100% точно «так», чи категорично «ні».
Маємо рахуватися з тим, що навіть якби ми пройшли 10 дошлюбних курсів, були разом у багатьох паломництвах і в спільноті, то це не підготує нас повністю до ролі одружених. Це дуже допоможе, так, і не варто цього ігнорувати; але дозрівання до ролі чоловіка і дружини — це процес. Часто тільки в шлюбі ми стикаємося з прекрасною, хоч іноді й нелегкою дійсністю, коли бачимо, скільки разів треба пробачати, скільки перепрошувати і наскільки перевершити себе, щоби по-справжньому кохати.
Не такий святий
Коли ми були заручені, то багато розмовляли про наше майбутнє, спільне життя. Ми були близькі до Церкви, у спільнотах, разом молилися, читали Святе Письмо, але в подружжі, вже на самому початку зіткнулися з серйозною проблемою. Тоді я подумала, що Бог помилився, злилася на Нього, бо стільки років просила Його про доброго чоловіка!
Ця ситуація мене переростала… Хоч я і надалі кохала свого чоловіка й бачила в ньому добро, але мені й на думку не спадало, що ми будемо боротися з залежністю та кризою майже відразу після одруження.
Тоді настав час позбутися ідеалізованого уявлення та подивитися на чоловіка й на наше подружжя ширше.
Пам’ятаю, як дорікала Богові: «Ти казав, що це той самий. Якщо це так, то займися ним, бо я не знаю, що робити!»
Не відразу, а за якийсь час Бог відповів на моє прохання і влаштував усе якнайкраще. Сама б я до цього не додумалася.
Це не добрий чоловік
Ми одружені вже п’ять років, у нас троє дітей (ще один під серцем), понад два роки мій чоловік інтенсивно працює над своїм розвитком і серйозно бореться з ігровою залежністю. Я бачу його старання і ціную те, що він захотів розпочати цей процес. Що нарешті, після багатьох років, визнав свою проблему, яка виявилася верхівкою айсберга. Тож я пишаюся ним тим більше, що він постійно над собою працює і шукає допомоги, щоби ставати кращою людино, чоловіком, батьком.
Ми пройшли дуже важкий період. Але я вдячна за труднощі, які зміцнили наші стосунки, укріпили нашу дружбу й допомогли відкрити правду перед собою і перед подругом. Сьогодні, з перспективи часу, я можу сказати, що це — не «добрий чоловік», це найкращий чоловік для мене, а Бог не помилився.
Ми не самі
І хоча спільнота, паломництва чи навіть стосунки з Богом не можуть на 100% приготувати до подружжя, а тим паче до кризи, — але коли вона з’являється, то все це допомагає через неї пройти.
На тлі травми чи розчарування через вибір супутника життя мене перестала дивувати статистика розлучень, бо якщо не вірити в Бога, в Його силу, Його дію і присутність у подружжі, то немає на що спертися… Якщо не віриш у силу Таїнства, то важко щось рятувати.
Коли Бог став для нас Тим, хто благословив наше подружжя, Тим, хто може з усякого зла винести добро, саме тоді ми звернулися до Нього про допомогу. Але ми знали, що це не все. Бо так само як Бог не вбереже нас від подружньої кризи, коли ми вибираємо зло, так Бог і не пропрацює за нас наші проблеми. Він відповідає на наші дії, дає благодаті, посилає людей — ангелів; а ми в своїй свободі можемо скористатися цим або відкинути.
Коли ваш чоловік або дружина виявиться не такими «святими», — це найкращий момент, щоб усвідомити: єдиний святий, найвірніший та ідеальний — це Бог…
фінансово.
Щиро дякуємо!
