Гнів — нелегке почуття; а через зло і жорстокість війни переживати його правильно — ще важче. Гнів легко може перетворитися в ненависть. Як добре його використовувати?
Тут можуть допомогти псалми з прокльонами.
«Я його ненавиджу!» — прошипіла вона, побачивши на екрані телевізора обличчя диктатора, який напав на її Батьківщину. «Якби у мене була зброя, я б убила його не вагаючись». Як свідки й учасники війни в Україні, ми прекрасно розуміємо цю дівчину.
Чим відрізняється гнів від ненависті?
Я не можу забути фразу зі «Сповіді» св. Августина: «Жоден ворог не є таким небезпечним для нас, як ненависть, яку ми живимо до нього у своєму серці». Також я не можу забути слова Ісуса: «А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: нікчема! — той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: дурень! — той підпаде під вогонь пекельний» (Мт 5, 22).
Що робити, якщо відчуваєш гнів? Вдавати, ніби не гніваєшся?
Святий Тома Аквінський зазначає, що гнів — не завжди поганий (Summa Theologiae, I-II, q. 47): це інструмент серця, який дає нам Бог, щоб ми могли розпізнавати й долати несправедливість. Ненависть прагне поховати людей під горою зла, щоб вони більше ніколи не змогли звідти вилізти і скривдити нас. Натомість гнів хоче повернути справедливість і забезпечити кожному добро. Ненависть хоче знищити злочинця і відправити його до пекла. А гнів хоче, щоб навіть ті, хто скоїв нам зло, відвернулися від своїх злих задумів.
Нестримний гнів
Проблема в тому, що гнів дуже легко виходить із-під контролю розуму й перетворюється на ненависть. Гнів — це не теоретичне почуття. Він призначений для того, щоб мотивувати нас до конкретної дії. Однак, якщо дуже довго злитися на щось, чого ми не можемо виправити, гнів починає перетворюватися у темніші, ірраціональні продукти серця: такі як ненависть, лють, злоба.
Неконтрольований гнів може стати схожим на олійну пляму, яка прилипає до всього, що ми бачимо, думаємо, говоримо й робимо, залишаючи брудний слід на всьому, чого торкаємося. Тому потрібно вчитися гніватися…
Божа школа гніву
Нам потрібна школа гніву, де ми могли би вчитися правильно переживати гнів. Бог, даючи нам емоцію гніву, дав нам також школу, яка вчить серце добре користуватися гнівом. Це так звані «лихослівні псалми».
У книзі Псалмів є багато віршів, які закликають Бога знищити поганих людей і виявити справедливість до скривджених. Але є три псалми — 58,83 і 109, — які повністю є проханнями до Бога про знищення зла. Це псалми, що проклинають.
Ці псалми часами були незручними. З 1970‑х років їх оминали в публічній молитві Церкви. Причина — те, що Літургія годин називає «певною психологічною трудністю». Це стосується ситуації, коли сучасні люди моляться про те, щоб Бог «розтрощив зуби в пельці» нечестивих (Пс 58, 7). Навіть великий К. С. Льюїс вважав, що ці псалми «жахливі або (смію сказати) заслуговують на осуд», і що Бог був у них «огидно спотворений людськими інструментами».
Псалми, що проклинають
Однак ці реакції проминають мету Божого дару, переданого нам у цих псалмах. Вони наражають нас на безпорадність перед лицем гніву, що зростає. Гнів може легко стати пасткою для душі. Ув’язнити у своїх судженнях, відчутті того, що зі світом щось не так, і як треба його виправити.
У псалмах, що проклинають, усе те, що в гніві роз’єднує нас з іншими, що егоїстичне, — виставлене на Боже світло, щоб воно могло зів’янути і розпастися. Коли ми молимося лихослівними псалмами, то отримуємо очі, щоб побачити, що насправді є злом, і слова, щоби просити про те, що насправді допомагає.
Що — погано, а що — допомагає
Псалми вчать розпізнавати справжню природу зла, не боятися стати в правді перед собою і перед Богом: «Бо ось вороги твої заметушились, і ненависники твої підняли голову вгору… “Ходіте, кажуть, знищимо їх, щоб не були народом, і щоб ім’я Ізраїля не згадувалось більше”» (Пс 83, 3. 5).
Розпізнавання справжнього зла дає свободу відповідної реакції. Якщо я вдаватиму, ніби нема чого гніватися, або навпаки, що все страшно, — найімовірніше, що гнів, який я стримую, врешті-решт вибухне. Я почну злитися на члена сім’ї, на друга або продавця в магазині. Щоб добре гніватися, насамперед треба чесно сказати собі , що погано, а що ні.
Псалми пробиваються крізь обман
Псалми з прокльонами вчать Божої відрази до зла. У світі дезінформації, ідеології та пропаганди легко погодитися з напівправдою. Псалми з прокльонами пробиваються крізь зручні виправдання, якими ми усправедливлюємо моральні компроміси. Про негідників вони кажуть: «Віку свого хай не звікує, уряд його хай візьме інший. Сини його хай стануть сиротами, а його жінка — удовою!» (Пс 109, 8‑9).
Радикальність лихослівних псалмів змушує усвідомити, що зло існує не лише зовні. Воно також є в моєму серці. Ці псалми лякають не без причини. Вони відкривають перед очима Бога і перед очима мого серця всі великі й малі виправдання мого зла. Водночас вони показують мені, як сильно я проклинаю інших за зло, які вони мені зробили.
Гнів — нелегке почуття
І нарешті, псалми з прокльонами вчать прагнути справжньої справедливості. Їхні формулювання не залишають і тіні сумнівів: «Нехай ніхто над ним не має милосердя, ніхто нехай не милує його сиріток. Потомство його нехай згине, у другім поколінні ім’я їхнє хай буде стерте!» (Пс 109, 12‑13).
Бог вчить нас, як молитися, щоб нечестивість безбожних була знищена. Щоби зло негідних учинків було стерте з лиця землі. Щоби припинилася жорстокість жорстоких. Бог дає свободу просити саме те, що потрібне тому, хто чинить зло. Якщо я роблю зло, то мені не допоможуть ані побажання опинитися в пеклі, ані молитва, щоб прірва земна відчинилася і поглинула мене. Мені допоможе чиясь смілива молитва про те, щоб та частина мого серця, яка чинить зло, була знищена. Молитва про те, щоб мої погані вчинки не примножували зла. Щоби зло, яке я роблю, було знищене і щезло, «як вода розлита» (Пс 58, 8).
Гнів ніколи не буває легким почуттям, а зло й жорстокість війни призводять до того, що його ще складніше переживати належним чином. Не дозвольмо чиємусь злу заразити наші серця ненавистю. Не спостерігаймо за війною збоку. Дозвольмо Богові використати наші серця як кузню, де зброя зла розбивається на друзки. «Справді для праведника є нагорода, справді є Бог, що на землі судить» (Пс 58, 12).
фінансово.
Щиро дякуємо!
