Світ

Чому підлога іспанського монастиря раз на рік червоніла від крові?

10 Серпня 2022, 14:56 1534

6 серпня 953 року двісті монахів, які мешкали у монастирі Сан-Педро-де-Карденья у Бургосі (Іспанія) були закатовані мусульманськими військами. 

З того часу і до XV століття підлога на місці їхньої мученицької смерті раз на рік ставала червоною від крові.

Дивовижна подія припинилася за кілька років до завершення Реконкісти (Відвоювання) у 1492 році остаточною капітуляцією мусульман, які утримували Гранаду, і консолідацією іспанської території під владою короля Фердинанда та королеви Ізабелли, відомих як «католицькі монархи».

На думку деяких експертів, історія монастиря сягає V століття, хоча нинішні мешканці монастиря стверджують, що історичних свідчень про нього немає аж до кінця IX століття. В кожному разі, Сан-Педро-де-Карденья протягом століть був важливим християнським центром, де, з-поміж інших, вшановували мощі святого Петра, святого Павла та святого Йоана Євангеліста.

Як і вся територія Бургоса, протягом десятиліть околиці монастиря були прикордонними територіями, де точилася боротьба між християнським і мусульманським королівствами. Щоб посилити свої напади, сарацини також скористалися війною між монархами та християнськими феодалами. Перший омеядський халіф Кордови, Абдерраман III, скористався конфліктом між Ордоньо III, королем Леону, та Фернаном Гонсалесом, графом Кастилії, і розпочав вторгнення, яке призвело до мученицької смерті 200 бенедиктинських ченців.

Розграбування монастиря та вбивство монахів через ненависть до віри було зафіксоване у Загальній хроніці Альфонса Х Мудрого, першій «широкоформатній» історії Іспанії, написаній безпосередньо кастильською іспанською мовою наприкінці ХІІІ століття. 

Гарсія Фернандес, син Фернана Гонсалеса, відновив монастир після його розграбування. З тих пір монастир, де були обезголовлені ченці, був відомий як монастир мучеників, бо там щороку з’являлася їхня кров. Королева Ізабелла Кастильська, була однією з найвідоміших прочанок, що прибували у Сан-Педро-де-Карденья для вшанування пам’яті мучеників. Народна відданість їм була такою сильною, що у 1603 році Папа Римський Климент VIII офіційно дозволив поширення культу.

 

Нинішня спільнота монастиря Сан-Педро-де-Карденья

 

Зв’язок монастиря Сан-Педро-де-Карденья з одним із найвидатніших діячів іспанської Реконкісти, національним героєм Іспанії Ель Сідом, також надає цьому місцю особливої атмосфери.

Відповідно до «Cantar de Mio Cid», епічної поеми про знаменитого воїна Родріго Діаса де Вівара (Ель Сіда), саме в монастирі Сан-Педро-де-Карденья він залишив свою дружину донью Хімену та своїх дочок, коли йому довелося виїхати на заслання у другій половині XI століття. 

Ель Сід помер у Валенсії у 1099 році. Його дружина залишилася командувати містом, але натиск мусульман змусив її втекти у 1102 році. Тому вона вирішила перенести тіло легендарного воїна з собору Валенсії до Сан-Педро-де-Карденья.

Могила Ель Сіда була осквернена в 1808 році військами Наполеона, але генерал Тібо вирішив помістити останки лицаря у мавзолей, розташований на головній алеї міста Бургос. Останки повернули до монастиря у 1826 році. Після іспанської конфіскації, під час якої уряд націоналізував власність релігійних орденів, включно з монастирями, останки Ель Сіда у 1842 році були перенесені до каплиці ратуші Бургоса. Лише у 1921 році його поховали поруч із дружиною у соборі Бургоса. У монастирі також є моноліт, що вшановує Бабієку, вірного коня Ель Сіда, — на місці, де, як вважається, тварину було поховано.

Через конфіскацію монастир Сан-Педро-де-Карденья був позбавлений ченців на 106 років. Бенедиктинський орден намагався відновити там чернече життя наприкінці ХІХ століття, але безуспішно, оскільки вони не могли отримати землю для своєї громади. Між 1888 та 1901 роками у монастирі мешкали отці-піаристи. Чотири роки потому туди прибули капуцини, вигнані з Тулузи, і залишалися там до 1921 року.

У 1933 році із Сан-Ісідро-де-Дуеньяс, що в Паленсії, у монастир прибула громада цистерціанців. Початок громадянської війни в Іспанії завадив їхньому остаточному поселенню тут до 1942 року, оскільки під час конфлікту монастир перетворили на табір для полонених. У 1948 році абатство отримало право власності на монастирське майно.

Нині у монастирі мешкає громада монахів-трапістів, які кожного серпня вшановують мученицьку смерть своїх попередників.

Переклад CREDO за: Ніколас де Карденас, National Catholic Register

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Іспанія
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: