Багато мам зараз жаліються, що війна триває вже пів року, а дитина все ще лякається сирен. Що робити?
Ольга Голуб, магістерка психології, психотерапевтка в методі когнітивно-поведінкової терапії та схема-терапії, дає загальні поради.
Сирени й діти
Багатьом дуже страшно зараз чути сирени; особливо тяжким викликом це може бути для тих, хто повернувся з-за кордону. Але коли ми їх чуємо постійно, то вони втрачають свою жахливість: чергова сирена, що такого.
Ми звикаємо до сирен завдяки розумінню, що ми маємо робити і що це взагалі таке. Для дорослих це означає: вмикається сирена — отже, десь є небезпека, про яку нас попереджають. Відповідно, наш план дій виглядає так: ми маємо або піти в укриття, або хоч би знайти «дві стіни», адекватно відреагувати.
«Дитячою мовою»
Дитину треба теж цього навчити — але дитячою мовою, відповідно до її дитячих особливостей. Якщо ви бачите, що ваша дитина дуже сильно лякається сирен, то спробуйте просто поговорити з нею, відповідно до її віку: «А що ти думаєш, що може відбутися?», «Чого саме ти боїшся?» Стягніть собі звук сирени і спробуйте потренуватися разом із дитиною вдома, в безпечній обстановці. Наприклад: «Дивися, я вмикаю сирену і ми з тобою репетируємо, що робитимемо. Беремо з собою водичку й ідемо в укриття». Або, приміром, якщо у вас є домашня тваринка, то «чіпляємо собаці повідець і йдемо в укриття». «На рахунок ‘три’ я вмикаю сирену, і ти на швидкість це робиш». Або: «Ти мені показуєш дорогу до укриття» — залежно від віку дитини завдання спрощується чи, навпаки, ускладнюється. Зробіть це цікавим; зробіть це грою. Головне, щоб у дитини було чітке розуміння, що потрібно робити; що це не катастрофа, а тільки попередження про небезпеку — сирена про нас піклується, це супер.
Так само можна працювати зі звуками літаків. Це теж багатьох лякає. Тут можна сказати: «Зараз у небі лише наша авіація… Це літак, який мене захищає… Якщо я чую звук літака чи гвинтокрила — це мій захисник, він літає для мене», — напрацювати таку історію.
Повністю розмову з Ольгою Голуб можна подивитися тут.