В буквальному сенсі Біблія тільки Михаїла називає Архангелом. Дехто вважає, що префікс «арх» (тобто «головний» або «начальний») вказує на існування єдиного керівника всіх сутностей, що звуться ангелами.
Його ім’я (гебрейською «Мі-ка-Ель») можна перекласти як «Хто ж як Бог?» Походження цього імені пов’язується з популярною християнською легендою про бунт Люцифера, наймогутнішого з ангелів, та його прибічників. Саме тоді один із менших ангелів виступив проти бунтівників із вигуком «Хто ж як Бог!» Саме під цим гаслом зібралася довкола нього решта ангелів, вірних Богу. Заклик відтоді став новим ім’ям ангела, який його вимовив, закликаючи до битви з небесними сепаратистами, а він сам, уже як Мі-ка-Ель, був потім піднесений до гідності вождя ангельських сил.
Яке ім’я він мав раніше — нам невідомо, хоч дехто спекулює на цю тему, наводячи різні ангельські імена, знані з апокрифів (такі, як Сандальфон). Згідно зі згаданою версією перебігу війни ангелів, св.Алойзій (Луїджі) Гонзаґа писав про Михаїла: «Заради заслуг великого запалу в своїй вірності Богу був Ним призначений князем усіх тих ангелів, яких посилають на землю. Святий Михаїл отримав таке славетне ім’я (…), оскільки як могутній Архангел — під час бунту Люцифера (…) — не міг стерпіти такої страшної образи свого Господа і, запалений якнайгарячішою ревністю, вигукнув: “Хто ж як Бог? Хто ж як Бог!» (…) Він немовби хотів проголосити, що в усьому небі та всесвіті немає нікого, хто міг би зрівнятися з Богом» (А.Ґонзаґа, «Світ ангелів»). Схожі описи з’являються також по різних трактатах проповідників та писаннях містиків.
Усе було би гарно, ось тільки такої версії бунту ангелів та історії раптового підвищення Михаїла ми ніде не знайдемо в Біблії. Ба! Її не знайти навіть в апокрифах. За апокрифічним твором «Життя Адама і Єви» Михаїл, виконуючи доручення Бога, скликав ангелів і наказав їм уклонитися людині, проти чого збунтувався сатана, влаштовуючи заколот, який Михаїл розгромив разом із вірними ангелами (14, 1-3). У цьому творі він від самого початку названий Михаїлом, і скидається на те, що виконував роль вождя ангелів ще до бунту Сатани.
Усе це, однак, — людські фантазії, і краще спинитися на ствердженні, що нічого певного на тему цього бунту ангелів ми не знаємо.
У буквальному сенсі тільки Михаїл у Біблії названий Архангелом. Дехто вважає, що префікс «арх» (тобто «головний» або «начальний») вказує на існування єдиного керівника всіх сутностей, що звуться ангелами. Юдейський філософ І століття Філон Александрійський тричі використав слово «архангел». Наприклад, коментуючи сон Якова та видіння Бога на верхівці драбини, що сягає неба (Бут 28, 12-13), він написав: «Видіння показало архангела Господнього, що стояв на вершечку драбини: його бо належить сприймати як того, хто стоїть високо, немовби візничий колісниці або стерновий на кораблі, того, хто (…) понад усіма речами видимими і невидимими» (De somniis 1,57). Можливо, для Філона архангелом був, власне кажучи, сам Бог, а радше — Логос.
У Новому Завіті архангелом названий тільки Михаїл, але у християнській традиції прийнялося, що цей титул стосується також сімох ангелів, «що завжди стоять приявні перед Богом і мають доступ до Господньої слави» (Тов 12,15).
Святе Письмо згадує на ім’я цю могутню духовну істоту аж п’ять разів (тричі — у пророцтві Даниїла, раз у Посланні Юди і раз — в Одкровенні св.Йоана), але його присутність інкогніто ми можемо вивести також і з інших текстів Старого Завіту. Наприклад, у Книзі Ісуса Навина, який описує завоювання Ханаану, читаємо:
«Якже Ісус був під Єрихоном, звів він очі, аж бачить: стоїть перед ним якийсь чоловік із голим мечем у руці. Підійшов до нього Ісус та й питає: “Чи ти наш, чи з ворогів наших?” А той відказав: “Ні! Я начальник Господнього війська (sar ceba JHWH); прийшов я тепер”. І впав Ісус лицем до землі, поклонивсь та й каже до нього: “Що велить мій владика слузі твоєму?” Начальник Господнього війська й каже до Ісуса: “Скинь з ніг твоє взуття, бо місце, де стоїш, — святе”. І Ісус вчинив так» (ІсНав 5, 13-15).
Ісус Навин не дізнався імені таємничого воїна, що був вождем сил (тобто головнокомандувачем небесного війська), але ми — у світлі інформації з Одкровення св.Йоана, де Михаїл виконує саме таку роль — можемо припускати зі значною долею імовірності, що то саме він об’явився Навину.
З Послання Юди знаємо, що саме він дещо раніше вів спір із дияволом за тіло Мойсея: «І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, а сказав: нехай тебе Господь судить!» (Юд 9). Автор Послання згадує це немовби мимохідь, але не наводить детальніших пояснень, і з цього треба зробити висновок, що він посилається на епізод, знаний адресатам його листа, хоча Старий Завіт ні в якому іншому місці не прохоплюється про таку суперечку. Цей уривок із Послання Юди дістав кілька інтерпретацій.
Книга Второзаконня, яка завершує собою П’ятикнижжя, містить інформацію, що ніхто не знає місця, де поховано Мойсея (Втор 34, 5-6). З’явилася гіпотеза, що сатана хотів відкрити юдеям місце поховання тіла Мойсея, але архангел Михаїл цьому спротивився, щоби справа не дійшла до ідолопоклонницького культу. Згідно з іншою інтерпретацією, сатана претендував на тіло Мойсея після його смерті, противлячись тому, щоб його забрано до Неба. Може, був якийсь народний переказ, за яким по смерті Мойсея зайшов із Неба архангел Михаїл і повернув його до життя, перш ніж його тіло зазнало розкладу; натомість сатана силкувався утримати Михаїла, висуваючи претензії, що тіло Мойсея належить тільки йому, бо ж він колись убив єгиптянина, а отже — був убивцею. Плани сатани також могли випливати з факту, що він вважав себе власником матеріального світу. Михаїл, попри протести сатани, однак збудив Мойсея з мертвих і забрав його до Неба.
В останній (242!) серії бразильського біблійного телесеріалу «Десять заповідей» (Os Dez Mandamentos, 2015) «спір» між Михаїлом і сатаною показаний дуже дослівно на образно. Неподалік мертвого тіла Мойсея приземляється (буквально) постать у шатах, що відсвічують золотом, з обличчям, закутаним у хустку чи шаль. Коли вона хоче забрати тіло, клуби чорного диму матеріалізуються як постать, убрана в пурпурно-фіолетові шати і з так само закутаним обличчям. Потім відбувається видовищна боротьба, яка дещо нагадує спаринг айкідо. Зрештою Михаїл прикликає Бога, а його супротивник виявляється охоплений полум’ям і розвівається, як дим. Цей фрагмент можна переглянути на Ютьюбі. Треба вписати в пошук «A luta pelo corpo dê Moisés (Miguel vs satanás!)»
У Книзі Даниїла Михаїл представлений як «один із перших князів» (ahad hassarim hariszonim — Дан 10,13) і «великий князь» (hassar haggadol — Дан 12,1). Титул князя (sar) вказує на когось, хто має високу гідність і велику владу. Біблія виражає переконання, що кожний народ має свого небесного опікуна, такого — кажучи сучасною мовою — ангела-хранителя, але не однієї особи, а цілого суспільства. Гебрейською мовою їх, власне, називали князями (sarim). У Книзі Второзаконня сказано: «Коли Всевишній призначав людям насліддя, коли розділяв народи, то встановив народам межі, за числом синів Ізраїля» (Втор 32,8). В апокрифічній Книзі Ювілеїв висловлена подібна думка: «Багато є народів… А понад усіма Господь установив духів» (Юв 15,31). Вибраний народ був особливою власністю Бога Ягве, а честь опікуватися ним випала Михаїлові, про що ізраїльтяни довідалися тільки завдяки пророчим видінням Даниїла.
Ангел, посланий до пророка Даниїла в часи вавилонського полону, пояснив йому, що прибув би раніше зі словами розради й надії, але зіткнувся зі спротивом ангелів, які опікувалися народами, що утискали Ізраїль, і вони не хотіли, щоб Вибраний народ вийшов із вавилонської неволі (пор. Дан 4,10 — 5,1). На щастя — як сказав ангел — з’явився Михаїл, захисник юдейського народу (Дан 10,13). Тільки він зміг дієво допомогти у конфлікті з князем персів, а отже, спротивитися перській могутності (яка символізує зло). Опір духовних опікунів Персії та Явану свідчить не так про їхню приналежність до бунтівних ангелів, як про певну автономність князів народів, які можуть вирішувати на власний розсуд. Ангели персів та греків просто хотіли добра для своїх народів і про це добро просили Бога. Звільнення з неволі було добром для юдеїв, але не було вигідним для персів. Позірний конфлікт ангелів, проте, не доводить того, що вони спротивилися волі Божій, але говорить, що вони ще не знають Божого наміру стосовно народів, якими опікуються. Остаточно ж тільки Бог є Господом історії, тому ангели, які опікуються окремими народами, мусять рахуватися з Його планами. Оскільки їхнє знання майбутнього обмежене, вони теж можуть припускатися помилок.
Михаїл, завдяки надприродній переможній силі, яку має від Бога, мав принести звільнення святому народу Єдиного Бога і праведникам та святим, записаним у Книзі життя: «І в той час устане Михаїл, князь великий, що стоїть на варті синів твого народу. Той час буде часом скрути, якої не бувало відтоді, як постали люди, аж до сих пір. Але на той час народ твій спасеться, всі, які будуть знайдені записаними у книзі» (Дан 12,1).
Про те, що в надприродному світі з’явився спротив поверненню Вибраного народу з вавилонської неволі, читаємо також у Книзі Захарії. Цей пророк отримав від Бога видіння, завдяки якому був свідком символічного судового процесу в Небі: «Він мені показав первосвященика Ісуса, що стояв перед ангелом Господнім, і Сатану, що стояв праворуч нього, щоб його винуватити» (Зах 3,1). Первосвященник Ісус був історичною постаттю, сучасником Захарії — сином Йоцадака (Аг 1,1; Езд 3,2нн) з роду Садока, народився він уже, певно, у вигнанні, а після повернення до Палестини, разом з іншими репатріантами, прийняв керівництво над духовними справами, виконуючи функції первосвященника. У видінні Захарії він був представником Вибраного народу, а в його особі був суджений весь єврейський народ. Сатана мав підстави висувати звинувачення, на що вказують брудні шати первосвященника (символ гріхів, що обтяжують Ізраїль). Обвинувач Вибраного народу, однак, дістав сувору догану: «Ангел Господній сказав до сатани: нехай Господь загрозить тобі, сатано! Нехай Господь загрозить тобі, що вибрав Єрусалим. Хіба він не головешка, вихоплена з вогню?» (Зах 3,2). Ангел став на захист первосвященника і відкинув звинувачення — хоча й не тому, що сатана не мав рації у справі гріхів Ізраїля, а тому, що Бог вирішив виявити милосердя. Ягве вибрав Єрусалим, а люд, який вцілів у вавилонській неволі, був як «головешка», гілка, вціліла в пожежі. Захарія не наводить імені ангела Господнього, який заступився за Вибраний народ, але все вказує на те, що ним був саме архангел Михаїл.
Тепер новим Божим людом є Церква, тому ми вважаємо Михаїла її справжнім опікуном і захисником, бо хоч «брами пекельні її не переможуть» (Мт 16,18), та ми не звільнені від атак і підступів злого духа. Ми віримо, що в цій боротьбі Архангел супроводжує Церкву, захищаючи її та зміцнюючи християн.
Якнайбільш фундаментальний фрагмент з Апокаліпсису св.Йоана показує архангела Михаїла як переможця в есхатологічній битві з силами зла:
«І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював, і ангели його, та не перемогли, ані місця більше не знайшлося їхнього на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, що звався дияволом і сатаною, що зводить вселенну, — повержено на землю, і ангели його з ним повержені» (Одкр 12, 7-9).
Цей уривок колись загалом застосовували до праісторичного бунту ангелів на початках створення світу, хоча контекст очевидним чином вказує, що йдеться про перемогу над сатаною як обвинувачем, коли по смерті Ісуса на хресті він утратив можливість подальшого звинувачування людей і більше не мав доступу до Божого трибуналу. Цей фрагмент є, можливо, також своєрідним синтезом боротьби добра і зла протягом віків.
На численних образах ми бачимо Михаїла в лицарських обладунках, який долає сатану. Зазвичай він топче йому голову ногою. Брюс Лі, Жан-Клод Ван Дамм і Чак Норріс разом узяті могли би брати уроки в Архангела Михаїла.
Папа Лев ХІІІ, після видіння демонів, що зібралися над Вічним Містом, щоб його оточити, і передчуваючи страхітливі атаки, яких зазнає Церква від злих сил у близькому вже ХХ столітті, написав спеціальний заклик до св.Архангела Михаїла:
Святий Архангеле Михаїле,
борони нас у боротьбі проти підлості та пасток злого духа,
будь нашою охороною.
Нехай Бог приборкає його, просимо покірно.
А Ти, Князю небесного війська,
сатану та інших злих духів,
котрі кружляють по світу, щоб погубити душі,
міццю Божою кинь до пекла.
Амінь.
Аж до літургійної реформи після Другого Ватиканського Собору цю молитву читали після кожної Святої Меси. Потім цей звичай занепав, щоби повернутися вже в наші часи.
Складно перерахувати всі інституції, які обирали собі за покровителя св.Михаїла, Переможця сатани і вождя ангельських сил! З огляду на фах людських занять, його визнали покровителем лицарів, потім — різних служб правопорядку, тобто солдатів та поліцейських, а також (що цілком зрозуміло) фехтувальників, а ще — землемірів, радіологів, гравіювальників, шліфувальників та золотих діл майстрів.
У поп-культурі найвідомішим є образ архангела Михаїла з фільму «Майкл» (1996) режисера Нори Ефрон, де архангела зіграв Джон Траволта. Фільмовий Майкл не має ані на гріш небесної величі та гідності. Він являється радше як трошки простакуватий, фанфарон і нечупара, узалежнений від сигарет і адреналіну. Ба більше, він заохочує матеріальність і тілесні відчуття, так ніби це найбільший скарб, що перевищує всілякі чуда Неба. Він прекрасно танцює (зрештою, це ж Траволта) і без докорів сумління користується своїм впливом на жінок; від нього пахне святковою випічкою, що діє як феромони. Окрім того, в нього «пунктик» на бійках (наприклад, побачивши бика, що спокійно пасеться, він миттєво перескакує огорожу і починає вдавати тореадора, щоби спровокувати зіткнення лоб в лоб).
Ми не знаємо, чи архангел Михаїл має почуття гумору, але для Джона Траволти було би краще, якби виявилося, що має… З іншого боку, радше малоймовірно, щоби головнокомандувач небесного війська мав час на перегляд фільмів. Моя думка така, що на брак роботи він не скаржиться.
Переклад CREDO за: Роман Зайонц, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
