Суд Євросоюзу постановив, що заборона носити релігійні символи на місцях праці не є дискримінацією, якщо стосується всіх працівників.
Суд ЄС розглянув справу за поданням бельгійської мусульманки, час стажування якої працедавець не взяв до уваги через те, що на співбесіду жінка прийшла в ісламській хустці.
Мусульманка визнала це дискримінацією; натомість фірма відговорювалася політикою нейтральності, вписаною в свій устав. Стажувальниця подала справу до бельгійського державного органу, відповідального за нагляд над дискримінацією, а потім — до брюссельського суду з питань праці. Суд ЄС був останньою інстанцією в цьому ланцюжку.
У виданому 13 жовтня вироку суд у Люксембургу ствердив, що внутрішній устав підприємства, який забороняє відкрито носити релігійні, філософські чи духовні символи, не становить безпосередньої дискримінації, якщо застосований до загалом і не вибірково, тобто до всіх працівників. Правила фірми можуть забороняти їм виражати свої переконання словом, одягом чи в будь-який інший спосіб, незалежно від того, що це за переконання, за умови дотримання неупередженості у впровадженні цієї норми в життя.
Однак перевіряти, чи приписи не є дискримінаційними, на шкоду тим, хто визнає певну релігію чи ідеологію, має трудовий суд, — уточнив Суд Єврозоюзу.