Якщо чуємо Божий голос, який у сумлінні пробуджує в нас прагнення адвентової сповіді, — важливо добре приготуватися до прийняття дару Божого милосердя.
Готуйте путь Господню,
вирівняйте стежки його!
(Лк 3, 4)
Йоан Хреститель закликає нас приготуватися до приходу Господа, звертаючись не тільки до цілого світу, але особливим чином до кожного серця. Цей «голос, що воліє в пустелі», каже нам бути чуйними. Найліпший спосіб приготуватися до приходу Ісуса — це скористуватися Таїнством покути і примирення. Це те, що чого ми всі покликані. Отож якщо чуємо Божий голос, який пробуджує в нашому сумлінні прагнення піти до адвентової сповіді, то важливим буде добре приготуватися до прийняття цього прекрасного дару Божого милосердя. Тому варто подумати…
1.Перш ніж піти до сповіді
Центральним елементом нашого приготування до сповіді є іспит совісті. Ми покликані зазирнути у своє серце і побачити, де ми не виправдали сподівань у виконанні волі Божої. Наш іспит совісті має бути вкорінений у Святому Письмі: йдеться зокрема про Декалог і Благословення з Нагірної проповіді.
З усвідомленням, що кожен бореться зі спокусами та гріхами, я насамперед замислююся, скільки часу минуло від попередньої сповіді та які гріхи я скоїв за цей час. Одна з тактик злого духа в утримуванні нас на гріховних стежках — це брехня, яка підсовує нам думку, нібито ми самотні на шляху своєї боротьби зі спокусами та гріхами.
2.Під час сповіді
Коли ми приходимо до сповідальниці й розпочинаємо сповідь — можемо її приготувати, відкриваючи серце на Божу любов, милосердя і благодать, які Він виливає на нас через сповідника. У книжці «Вступ до побожного життя» св. Франциск Сальський так написав про те, яке значення має слухання священника в конфесіоналі:
«Йди до свого сповідника, відкрий йому своє серце, вияви перед ним усі закамарки твоєї душі та прийми пораду, яку тобі [священник] дає, із найбільшою покорою і простотою».
«Бог має безконечну любов до послуху. Часто Він робить корисними поради, які ми приймаємо від інших, зокрема від тих, хто провадить наші душі [наших священників]».
Завдяки цьому ми станемо готові до того, щоб бути формованими Святим Духом, який діє в наших серцях під час Таїнства покути і примирення та через поради священника.
3.Після сповіді
Після закінчення сповіді можемо приготуватися до покути і зрозуміти, що ми зміцнені, щоб відвернутися від гріха, з усвідомленням, що Боже прощення — безмежне, оскільки Божа любов — безмежна.
Натомість сповідник велить каяникові виконання певних учинків «покути», щоб той винагородив за шкоди, заподіяні гріхом, та поводився гідно ймення учня Христового (ККЦ 1494).
Окрім покути, Бог дає нам у цьому таїнстві благодать більше не грішити.
*
Сповідь стосується визнання наших гріхів та жертвування наших падінь Богу. В цьому таїнстві Божого милосердя йдеться також про отримання сили і благодаті, щоб бути кращим християнином і більш ревним наслідувачем Христа, який супроводжує нас на стежках нашої повсякденності.
У черзі до сповіді:
-вимкни мобільний телефон;
-згадай свої гріхи;
-Розмовляй із Богом;
молися Розарій;
-читай духовну літературу;
-медитуй над словом Євангелія з цього дня.
Просимо про благодать примирення з Богом у Таїнстві сповіді, щоб наші серця буди насправді приготовані на прихід Христа у таємниці Божого Народження.
Переклад CREDO за: о. Лешек Смолінський, Wiara
фінансово.
Щиро дякуємо!
