Роздуми до Слова Божого на 22 грудня
«Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм».
Радість і вдячність, ентузіазм і прославлення Бога — це головний настрій гімну, який виспівала Марія. У часи Старого Завіту подібний гімн виспівала Богові Анна, мати Самуїла, коли була обдарована дитиною попри своє безпліддя. Але гімн Марії виражає радість і вдячність нас усіх, які тішимося даром Божого Народження. Незглибима любов Предвічного Отця до нас, що Він обдарував нас Сином своїм!
Три Божі риси прославляє Марія у своєму співі особливим чином: всемогутність, святість і милосердя. Не тільки Марії вчинив велике Всемогутній, вибираючи Її на матір свого Сина, — але й нам усім, які увірували в Нього, в Ісуса Христа, і завдяки Його благодаті йдемо до вічного життя. І не тільки Марії Бог виказав своє милосердя, але «милосердя Його з покоління в покоління на тих, які страхаються Його». Своїм милосердям Бог, який дає нам власного Сина, прагне огорнути кожного з нас, навіть найбільших грішників. Єдиний кордон для Божого милосердя — це наша пиха, яка схиляє нас гордувати Ним. Для того бо Той, чиє Ім’я святе, дав нам свого Сина, аби й ми могли стати учасниками Його святості.
Всемогутній, святий і милосердний Бог дає свого Сина всім людям без винятку, — але не всі приймають цей дар. У своїй подячній Пісні Пресвята Богородиця каже, що люди горді, замкнені навіть на саму потребу спасіння, будуть скинуті зі своїх тронів та відправлені ні з чим. Спасіння здатні прийняти лише люди голодні, смиренні та повні страху Божого. Отож перевіряймо самих себе, чи є в нас ці риси, необхідні людині для прийняття Спасителя і спасіння, яке Він приносить. По‑перше: чи ми голодні — чи голодні ми на остаточну правду, чи ми голодні на справедливість, чи маємо голод Бога, який є Любов? По‑друге: чи будуємо ми в собі покору — ту поставу, завдяки якій людина шукає всю свою гідність і цінність не в собі самій, а в Богові, який нас створив (а створив через те, що безкорисливо полюбив нас). І по‑третє: чи є в нас страх Божий, тобто та боязнь, що випливає з любові, аби в нас не було нічого, що не подобається Богові, який нас любить.
Бо, повторимо, тільки ті, хто голодний спасіння та смиренний, і хто боїться Бога, здатні прийняти Спасителя і воістину Ним возрадуватися.
На завершення зауважимо, що саме у сьогоднішньому Євангелії міститься одна з відповідей, чому Пресвята Діва має у Церкві таку велику честь і любов. «Ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління» — виспівала Вона у своїй пісні прославлення Magnificat.
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
фінансово.
Щиро дякуємо!
