Святий Шарль де Фуко, «апостол туарегів», знайшов Бога серед пісків Сахари і до самої своєї трагічної загибелі служив Йому там, на території сучасного Алжиру.
Він залишив по собі багату спадщину — як духовну, так і культурну; він глибоко поважав звичаї та культуру людей, серед яких мешкав, він уклав словник мови туарегів і намагався жити так, щоби саме його життя було проголошенням Євангелія.
Сьогодні, у день його спомину, пропонуємо вашій увазі 15 цитат того, хто залишив усе, щоби жити серед «найбільш віддалених і покинутих».
1.«Незалежно від того, чи буде наше життя Назаретом, громадським життям чи пустелею, воно має вигукувати Євангеліє».
2.«Євангелізація, якою я покликаний жити, відбувається не через слово, а через присутність Пресвятих Тайн та жертвоприношення Меси. Вона відбувається через молитву, покаяння та практикування євангельських чеснот: любові, братньої та вселенської любові, коли я ділюся навіть останнім шматком хліба з кожним бідняком, кожним гостем, кожним незнайомцем, і вітаю кожну людину як улюбленого брата чи сестру».
3.«Я хочу, щоб усі тутешні люди, — християни, мусульмани, юдеї, невіруючі, — дивилися на мене як на свого брата, спільного брата. Вони починають називати мій дім “братством”, і це робить мене щасливим».
4.«Перш за все, [потрібно] завжди бачити Ісуса в кожній людині, а отже — ставитися до кожного не тільки як до рівного, як до брата або сестри, але також із великим смиренням, повагою та безкорисливою щедрістю».
5.«Будьте з усіма людьми люблячими, лагідними і смиренними. Цього ми навчилися від Ісуса: не бути агресивними ні до кого. Ісус навчав нас йти, як ягнята між вовками».
Читайте також: «Обличчя християнства, звернене до найбідніших». Свідчення родичів блаж. Шарля де Фуко
6.«Ми всі — діти Всевишнього. Кожен із нас: найбідніший, найупослідженіший, новонароджене дитя, немічний старий, найменш розумна людська істота, найжалюгідніший, ідіот, дурень, звичайний грішник, найгірший з грішників, найбільший невіглас, останній з останніх, найбільш фізично та морально огидний — усі ми діти Бога, сини та дочки Всевишнього. Ми повинні глибоко шанувати всіх людей. Ми повинні любити все людство, бо всі вони — діти Божі».
7.«Майте у собі ту ніжну турботу, яка виражається у дрібницях, що діють як бальзам для серця… Вникайте у найменші деталі зі своїми ближніми, чи стосується це здоров’я, розради, молитви чи потреби. Втішайте інших та полегшуйте їхній біль найменшою увагою. Будьте лагідними й уважними до тих, кого Бог ставить на нашій дорозі, як брат до брата, чи як мати до своєї дитини. Будьте якнайбільше розрадою для тих, хто поруч, як заспокійливий бальзам, яким був наш Господь для всіх, хто наближався до Нього».
8.«Творіть свій дім, як Ісус із Назарету: непомітно, бідно, смиренно, важко працюючи. Якнайточніше наслідуйте скромне та приховане існування Божественного Робітника з Назарету, живучи лише працею власних рук».
9.«Те, що неможливо для людей, можливо для Бога: “Caritas omnia sperat” — “Любов сподівається на все”. Бог любить і може все. Бог поважає свободу, яку Він дав людству, але Бог не стримується, вільно даруючи благодаті. Божа благодать може бути такою, що вона зносить усі перешкоди і приносить спокій після бурі. Знаймо ж, як отримати могутні ласки від Того, хто сказав: “Просіть і отримаєте” і “Де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!”»
10.«Прости нам провини наші. Не можна просити пробачення, якщо людина сама не пробачила. Прощення, як і благодать, — це те, про що просять не лише для себе, а для всіх людей».
Читайте також: Що блаженний Шарль де Фуко і Джордж Орвелл можуть розповісти нам про любов до Батьківщини?
11.«Іслам мене глибоко вразив. Побачивши таку віру, побачивши людей, які живуть у постійній Божій присутності, я побачив щось більше й реальніше, ніж мирські справи».
12.«Справжня віра веде до зникнення будь-якої неможливості. Вона перетворює на нісенітницю такі слова, як тривога, небезпека і страх. Це змушує нас крокувати по життю зі спокоєм і глибокою радістю, як дитина, що тримає матір за руку».
13.«Богові було приємно полегшити нам спасіння. Він не пов’язував спасіння зі знанням, розумом чи багатством, ані з великим досвідом чи рідкісними дарами, які даються не всім. Він прикріпив його до чогось, доступного кожному, абсолютно кожному. Ісус прив’язав спасіння до смирення, до того, щоби зробити себе малим. Цього достатньо, щоб завоювати небеса».
14.«Ми повинні відстоювати права нашого сусіда, який потерпає від несправедливості; ми повинні захищати його, бо ми бачимо в ньому Ісуса. Безумовно, це наш обов’язок — через нашу любов до інших заради Нього. Ми не маємо права бути сторожами, що сплять, чи дурними сторожовими псами. Щоразу, коли ми бачимо зло, ми повинні бити на сполох».
15.«Є один випадок, коли треба рішуче протистояти злу. Це коли йдеться не про захист себе, а про захист інших. Нам потрібна сила, щоб захистити слабких і невинних, коли їхні гнобителі кривдять їх. Дух миру — це не дух слабкості; це дух сили».
фінансово.
Щиро дякуємо!
