Блаженний Шарль де Фуко (1858-1916) залишив по собі велику духовну родину. Але у французького священника-відлюдника було також багато кровних родичів, 350 із яких будуть присутні на його канонізації у Римі 15 травня 2022 року.
I.Media поспілкувалося з двома його родичами, які розповіли про надзвичайний зв’язок зі своїм надзвичайним прадідом.
«Я ніжно любив тих, кого добрий Господь дав мені у якості сім’ї. Сім’ї, яка робила мене щасливим. Улюбленої сім’ї», — писав Шарль де Фуко, який був сиротою, а тому особливо розумів важливість родинних зв’язків.
Анна де Блік — правнучка Марі, єдиної сестри Шарля де Фуко, і онука Шарля де Бліка, племінника і хрещеника блаженного, якого у родині називають «дядьком Шарлем».
Саме Анна отримала у спадок листи, якими він обмінювався зі своїми родичами. За її словами, він писав багато, і від нього залишилося близько 300 листів.
«Як ланка родинного ланцюга, з часом я розвинула у собі глибоку прихильність до нашого коріння, виняткового завдяки цьому чоловіку», — каже вона.
Анна де Блік також зберігає речі, що належали блаженному Шарлеві, і які мали для нього велике значення, зокрема розп’яття і компас, з якими він вирушив досліджувати Марокко. У ті часи французам було заборонено відвідувати цю країну, тому Шарль де Фуко замаскувався під єврея і вирушив у мандрівку Марокко, результатом якої стало створення його детальної топографії.
«Мені здається, що я народилася, говорячи про Шарля де Фуко, — жартує Анна де Блік, підкреслюючи, що відчуває дуже сильну «присутність» свого прадіда у родині. — Можна відчувати захоплення від усвідомлення неймовірного шансу бути пов’язаною з такою людиною. Але є також спокуса замислитися, як виправдати очікування від цього… і це глухий кут. Кожен є тим, ким він є».
Читайте також: Що блаженний Шарль де Фуко і Джордж Орвелл можуть розповісти нам про любов до Батьківщини?
Анна де Блік особливо зворушена його смиренням і відданістю Божій волі. «Для мене його молитва про відданість Божій волі — надзвичайна, — каже вона. — Це дуже глибоко на духовно-психологічному рівні. Коли когось захоплює хвиля в океані, “нормальна” реакція — боротися з течією. Але це виснажує, і ти тонеш. А якщо навпаки, розслабитися, течія принесе вас до берега. Це символ довіри, якою жив Шарль де Фуко: не панікувати у випробуваннях, а довіряти».
«Ми [з Марі, сестрою блаженного Шарля] говорили про нього. У нас були міцні родинні зв’язки, — згадує Дем’єн де Блік, викладач політології в університеті Paris 8, родич Раймонда де Бліка, чоловіка Марі і шваґра блаженного Шарля. — Марі проводила багато часу в домі моїх прадідів у Грасі. У нас були фотопластини з зображенням блаженного Шарля. Я рано отримав у подарунок Євангеліє, яке він подарував моєму дідусеві, і яке я досі маю вдома. Ми також маємо його листи».
Дем’єн де Блік досить рано зацікавився постаттю Шарля де Фуко. Він каже, що його особливо надихає продовження його роботи через спільноти, засновані на його духовності. «Протягом мого життя я мав можливість бачити ту надзвичайну роботу, яку виконують ці спільноти, — каже він. — Зокрема, я зустрів трьох братів на півдні Індії в Таміл Наду, дуже скромних людей, які вели роботу з інкультурації християнства. Вони також займалися дуже важливою соціальною роботою: їм вдалося ліквідувати поліомієліт у своєму регіоні. Я також зустрів трьох сестер, які живуть у північних районах Марселя, що були зразковими послідовницями цієї духовності. Для мене отець де Фуко — це обличчя християнства, звернене до найбідніших, часто у вимірі міжрелігійного діалогу».
«Він жив відлюдником серед туарегів. Він був дуже близький до мусульман, але не хотів їх навертати; він сам хотів дати їм приклад християнського життя, зверненого до Бога, — підсумувала Анна де Блік. — Це має дуже велике значення у наш час».
фінансово.
Щиро дякуємо!
