Два сина

Роздуми до Слова Божого на вівторок ІІІ тижня Адвенту

Митарів і блудниць Ісус порівнює з сином, який спершу не хотів виконати волю Отця, але потім, розкаявшись, пішов. Натомість слухачі Ісуса, первосвященики і старші народу, подібні до сина, який охоче відповідає на заклик Господа, але не виконує сказаного. Його життя залишається на рівні «доброго наміру».

“ Мабуть, саме оте «Я» і заважає мені найбільше відповісти Господу в повноті, затримує мене на рівні доброго наміру, але не виконання волі Божої

Коли роздумую над цим уривком, то навіть трохи лячно стає, бо пригадую багато своїх добрих намірів, багато бажань виконати волю Божу, які так і залишилися бажаннями. Син, який відповів охоче, сказав: «Піду, Господи», — і не пішов. У грецькому тексті написано слово ЕҐО — Я, тобто в дослівному перекладі цитоване речення звучало б так: Я, Господи, — і не пішов, або: Ось я, Господи, — і не пішов. Здається, що в його відгукові «Ось я» найважливішим було слово «Я»! Мабуть, саме оте «Я» і заважає мені найбільше відповісти Господу в повноті, затримує мене на рівні доброго наміру, але не виконання волі Божої.

Хочу сказати, що наші добрі наміри не є нічим поганим; але залишатися на рівні доброго наміру дещо небезпечно. Чому? Тому, що це дає ілюзію доброго життя і виконання того, чого прагнеш. Наприклад, коли я читаю дуже добру книжку про молитву, — починаю захоплюватися нею і також прагну провадити глибоке молитовне життя. Коли таку книжку читаю протягом тижня, то на п’ятий день мені вже здається, начебто я і веду таке життя! Звичайно, навернення — це процес, не все дається легко, і деякі речі потребують довготерпеливості й копіткої праці. Однак якщо тривалий час у мені ніщо не змінюється в напрямку навернення, моєї єдності з Богом, то варто замислитися, чи не потрапив я у пастку ілюзії «доброго наміру».

Для поглиблених роздумів над цим текстом під час особистої медитації пропоную скористатися також і такими уривками: Мт 7,24-29; Лк 15,11-32; Як 1,22-27.