Роздуми над Словом Божим на понеділок ІІ звичайного тижня, рік І
А прийдуть дні, коли заберуть від них молодого, тоді, в ті дні, й будуть постити.
Жодному пророкові й на думку би не спало вважати себе нареченим Народу Божого. Один лиш Бог є Нареченим свого Народу — достатньо згадати книгу пророка Осії, або ж висловлювання на цю тему таких пророків, як Єремія чи Езекиїл. Цю символіку подружжя Бога зі своїм народом Новий Завіт повністю переносить на Ісуса Христа — починаючи від радості Йоана Хрестителя, що він може назватися дружбою молодого на весіллі, й аж по учту Агнця зі своєю Нареченою і Жінкою, про яку говорить кінець Одкровення. «Христос полюбив Церкву, — читаємо в Посланні до Ефесян, — і віддав за неї себе, щоб її освятити, (…) щоб поставити її собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна» (5, 25‑27).
Великою є близькість і взаємна любов цього подружжя Христа Господа з нами — Його Церквою. Але сьогоднішнє Євангеліє це одна з нечисленних сторінок Святого Письма, де підкреслюється радше віддаленість поміж подружжям. Спершу, однак, згадаймо, як багато сказано на тему близькості Господа Ісуса до нас: «Ось Я з вами по всі дні аж до кінця світу» — обіцяє Господь своїм учням перед Вознесінням. «Де двоє або троє зібрані в Моє Ім’я, там і Я посеред них». Господь Ісус так близький до нас (кожну Святу Месу ми розпочинаємо словами «Господь з вами»!), що то Він сам хрестить наших дітей, уділяє Таїнство Подружжя, Він сам відпускає нам гріхи у Таїнстві Покаяння, ми навіть живимося Його Тілом у святому Причасті.
Однак сьогоднішнє Євангеліє підкреслює, що Господь Ісус — такий же близький до нас — є від нас далеко. Чому Твої учні не постять? — запитували Його фарисеї. Він їм відповів: «Хіба можуть весільні гості постити, коли з ними молодий? Доки мають із собою молодого, не можуть постити. А прийдуть дні, коли заберуть від них молодого; тоді, в ті дні, й будуть постити». Господі Ісус від нас далеко, бо ми ще не в Небі. Ми зустрічаємося з Ним реально, але то все зустрічі у вірі, а не обличчям в обличчя. Ми маємо Його близько, але під прикриттям знаків.
І ще в одному сенсі Господь Ісус далеко від нас. А саме — коли ми віддаляємося від Нього нашими гріхами. Якщо ми так сильно загрузли у справах світу цього, аж навіть не маємо часу подумати про життя вічне ані про те, що ми — створіння Божі. Отож така віддаленість від Господа Ісуса — дуже загрозлива. Нехай нас Бог від цього вбереже, але насправді можна дійти до моменту, коли Господь Ісус стане для тебе кимось стороннім і зовсім чужим…
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
фінансово.
Щиро дякуємо!
