Коли мовчить Бог, а коли — людина

Роздуми над Словом Божим на середу ІІ звичайного тижня, рік І

Того часу Ісус увійшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав всохлу руку.

Тільки двічі на сторінках Євангелія люди, не бажаючи відповідати на запитання Господа Ісуса, мовчать. В обох випадках це ситуації, які тих людей компрометують; але в епізоді, представленому в сьогоднішньому Євангелії, справа ще й позначена злою волею.

Бо якщо Бог не відповідає на наші питання — Він Бог, Його мовчання завжди слушне та обґрунтоване. Наприклад, під час свого процесу Він не захищався проти фальшивих звинувачень, так що навіть первосвященик Його запитав: «Нічого не відповідаєш на те, що (фальшиві свідки) кажуть проти тебе?» Однак Ісус мовчав (пор. Мт 26, 62нн). Таким чином сповнилося пророцтво Ісаї про стражденного Слугу Господнього: «Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив своїх уст» (Діян 8, 32).

Також Господь Ісус інколи не відповідав на волання тих, хто просив Його про зцілення, бо хотів випробувати їхню віру або ж бажав привести учасників тих ситуацій до того, щоби вони вступалися за прохачів. Отож я повторюю: коли Бог не відповідає на наші запитання — Він Бог, Він краще від нас знає, що в цю мить буде потрібніше. Ще праведний Іов зазначив: коли Бог мовчить, ти ж не будеш Його засуджувати (див. Іов 34, 29).

Але якщо ми не відповідаємо на запитання, яке Бог нам ставить, — то це завжди щось недобре. Пригляньмося до ситуації з сьогоднішнього Євангелія. Фарисеї слідкують за Господом Ісусом, бо хочуть поставити Його перед судом, а тому повсюди шукають матеріалу для звинувачення. Й ось з’являється чоловік із сухою рукою, але ж це шабат. Тому Господь Ісус першим ставить фарисеям питання: чи можна в шабат робити добро, а чи зло? Якщо Його хотіли звинуватити у порушенні суботнього спокою, то саме в цей момент вони могли би виразити свою позицію, що в шабат зцілювати не годиться. Могли би також визнати, що Господь Ісус має рацію, і сказати Йому, що тепер вони зрозуміли: благо людини важливіше за шабат. Могли би також сказати: «А ми не знаємо». Однак вони мовчали. Вони бачили одне: Ісус це погана людина і Його належить убити. Насправді їх не цікавило ні зцілення, ні закон про шабат!

Євангеліє описує ще одну ситуацію, коли люди не хотіли відповідати Господу Ісусові на Його запитання. То були якраз Його власні учні. Господь Ісус запитав їх: «Про що це ви розмовляли в дорозі?» А вони мовчали. Тому що в дорозі вони сперечалися, хто з них більший…

Коротко кажучи: це ніколи не є нічим добрим, якщо Господь Бог до людини говорить, ставить їй запитання — а людина на цю Божу ініціативу ніяк не відповідає, відштовхуючи свого Бога мовчанкою.

о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002