Спокуса — це звичайний спосіб дій диявола. Сатана — спокусник, і так само, як він спонукав прабатьків до гріхопадіння, він досі впливає на нас, підштовхуючи відкинути благодать і вчинити гріх.
Не всі спокуси походять від диявольського впливу. Наші слабкості виникають із первородного гріха. У нас можуть розвинутися грішні звички без прямого впливу диявола. Плоть і світ пропонують велику кількість спокус. Екзорцисти навчають, що злі духи не можуть читати наші думки, але, спостерігаючи за нашою поведінкою, вони можуть зчитувати наші слабкості.
Диявол спокушає нас до гріха різними способами: обманом, звинуваченнями, сумнівами, звабленням і провокаціями. Це способи збентежити нас і створити обставини, які, ймовірно, спонукають нас до вчинення смертних гріхів гордині, жадібності, гніву, заздрості, хтивості, ненажерливості та ліні.
Отець Луїс Камеллі у своїй книжці «Диявол, якого ви не знаєте» сформулював чотири повсякденних способи диявольської спокуси: обман, розділення, відволікання і знеохочення. Спираючись на власний досвід, я додав би віддалення, руйнування, непокору та лицемірство.
Мета спокуси — спонукати нас вчинити гріх. Якщо ми грішимо, відповідальність лежить на нас, а не на дияволі, тому що для того, щоб уникнути гріха, достатньо благодаті, яку дає Бог. Чинячи опір і викриваючи ці тактики спокус, ми зможемо уникнути гріха.
1.Звинувачення
Диявол — обвинувач християн. Він знущається над нами, кажучи: «Ти невдаха, ні до чого не здатний і нічого не вартий. Подивися, що ти зробив — ти зруйнував свій шлюб (кар’єру, сім’ю). Ти невдаха!»
У шлюбах, де хтось із подружжя мав позашлюбні стосунки, диявол може звинуватити того, хто зберіг вірність: «Ти підштовхнув чоловіка/дружину до роману на стороні». Якщо дитина вчинила злочин, звинувачення може лунати так: «Це твій провал як батька/матері!»
Ось чому святий Ігнатій наставляє нас витягати спокуси на світло молитви, сповіді чи духовного керівництва.
2.Провокація
Книга Іова показує нам приклад того, як через лихо диявол спокушав Іова здатися — впасти у повний відчай. У цьому випадку його дружина виступає як рупор лукавого: «Лихослови Бога і умри!» (Іов 2, 9).
У своїх родинах ми можемо провокувати один одного як непомітно, так і відверто. Дитина може підірвати довіру батьків, намагаючись спровокувати своїх братів і сестер порушити батьківські правила. Один член сім’ї може спонукати іншого вживати наркотики, дивитися порнографію, красти чи брехати. Телебачення часто виступає як інструмент провокації бунту проти сім’ї та Бога.
3.Обман
«”Душогубець від початку (…), брехун і батько лжі”, “сатана, що зводить вселенну”: саме через нього гріх і смерть увійшли у світ і через його остаточну поразку все створіння буде визволене від гріха і смерті. Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але той, хто народжений від Бога, береже себе, і лукавий його не чіпає. Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у злі» (ККЦ 2852).
Демони обманюють людей брехливими обіцянками: «і ви станете, як Бог» (Бут 3, 5). Диявольська тактика — це спотворення реальності: добро виглядає поганим, а зло — добрим. Відбувається інверсія правди й обману.
Святий Петро у Святому Письмі розрізняє не так добро і зло, як правду і брехню. Петро наголошує, що учні Христові мають бути «утверджені у теперішній правді» (2Пт 1, 12), щоб захиститися від диявола, батька всієї брехні.
4.Сумнів
До цих спокус можуть належати сумніви щодо себе, Бога, Церкви тощо. Як ми знаємо зі Святого Письма, віра зворушує Боже серце і забезпечує захист.
Невіра — це небезпечний духовний стан, з яким варто боротися за допомогою молитви про зцілення. Іноді коренем невіри є демонічна брехня. «Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога» (Євр 3, 12).
5.Поділ
«Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встояться» (Мт 12, 25). Демони наполегливо намагаються розділити подружжя, дітей, великі родини, колективи і Церкву. Вони сіють у нашому житті насіння розбрату. Визначте джерело поділу і тримайтеся єдності, а не розколу.
Остерігайтеся надавати перевагу стосункам із людьми, які віддаляють вас від сім’ї або від Бога і Церкви. Я зберігаю близькі стосунки з членами сім’ї, які мають протилежні думки щодо політики, бізнесу та релігії. Вони розуміють, що я люблю Христа і Церкву. Ми об’єднані бажанням добра один для одного, сімейними зв’язками, а також часами спільної радості й горя. Любов єднає.
6.Відволікання
«Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька» (Лк 21, 34). У деяких випадках можна зауважити, як злі духи нищать благо шлюбу та сім’ї спокусами мирських занять або залежностей, що підривають родинні обов’язки особи. Так вони намагаються перешкодити Божому плану щодо сімей. Знаючи, що добрі люди не будуть спокушені очевидним злом, злі духи часто спокушають нас обрати менше благо чи негайне задоволення. Диявольські відволікання можуть перешкодити нам у виконанні своїх обов’язків щодо наших близьких.
7.Віддалення
Бувають спокуси, які віддаляють нас від Бога, родини, друзів і спільноти. До цього належать спокуси «духа-сироти», який каже: «Мене не люблять, я відкинутий і самотній». Різниця між спокусами віддалення і поділу полягає у тому, що ви можете бути добре налаштованими до людини, але все одно відчувати спокусу ізолюватися, відмежуватися, одягнути маску, приховати свій справжній стан і уникати спільноти.
Віддаляючись від стосунків любові, ви можете створити порожнечу, яку намагатимуться заповнити демони.
8.Руйнування
«Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали» (Йн 10, 10). Демонічні спокуси мають на меті зруйнувати шлюб, сім’ю, благочестиву дружбу, добрі справи і святі наміри. У деяких випадках монахи та монахині, які певний час жили своїм покликанням, зазнавали демонічних нападів, настільки сильних, що це змусило їх покинути богопосвячене життя.
9.Непокора
«І ви були мертві вашими провинами й гріхами, в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту» (Еф 2, 1-2).
Сказати, що демони спокушають нас до непослуху, — це нічого не сказати. Непокора і гординя — дві сторони однієї медалі.
Стережіться спокуси не слухатися законного, справжнього авторитету, такого як Божі заповіді й моральне вчення Церкви. Непослух відвів багато душ від Церкви у бік окультизму або сатанізму.
10.Лицемірство
«Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, — а що більше цього, те від лихого» (Мт 5, 37). Бути лицемірним означає бути дволиким, нещирим, нерішучим. Ми знаємо, що є політики, які називають себе католиками, але ухвалюють антикатолицькі закони. У деяких родинах демонічний «гачок» виникає через подвійне життя одного з подружжя (наприклад, позашлюбні стосунки).
Диявол уважно стежить за християнами, які вранці благочестиво моляться у церкві, а потім йдуть додому або на роботу, де діють абсолютно протилежним чином.
11.Знеохочення
Слово «acedia» походить від грецького слова, яке, по суті, означає «мені байдуже». Млявість у вірі та духовному житті через втому, перевтому чи розчарування — це поширена спокуса. Отці пустелі називали його «полуденним дияволом». Знеохочення пригнічує віру, надію, любов, радість, щедрість і розсудливість.
Отці вчили, що знеохочення — найнебезпечніша з усіх спокус, оскільки вона перешкоджає нашому просуванню до мети бути з Богом і досягти вічного життя. Багато випадків визволення починаються з боротьби з глибоко вкоріненим, паралізуючим знеохоченням.
Зневірі не місце у нашому домі. Диявол дає нам знеохочення, щоб завести нас у темряву. Давайте ж протистояти його словам і діям у своїй домашній церкві.
Переклад CREDO за: Кетлін Бекман, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
