Нехай день святого Валентина нагадає нам, що про любов потрібно дбати щодня.
День святого Валентина — свято комерційне; але хто з нас не хоче бути коханим, поміченим, цінованим, відчувати близькість і мати повноту довіри до когось виняткового? Точно ніхто не хотів би, щоб випадкові тролі знущалися з нього в соцмережах; щоб утомлена співробітниця, наприклад, у банку, повелася грубо. Очевидно, ніхто не хотів би, щоб на нього не звертало увагу начальство, яке у найважчі часи бачить лише кінчик свого носа, замість того щоб бути лідером і піклуватися про свій колектив…
Ми на щодень, наче кисню для життя, потребуємо ніжності. Ми вибираємо стоматологів, які перед уколом делікатно оброблять ясна знеболювальним. Охоче завітаємо до овочевої крамниці, де нас з усмішкою обслужить знайома продавчиня і продасть товар, проявивши трохи уваги. Це робить життя трохи легшим. Ми працюватимемо ефективніше, якщо начальник похвалить нас за добре виконану роботу.
Так небагато потрібно, щоб усмішкою щодня створювати одне одному гарний настрій; щоб доброзичливо допомогти підняти те, що впало; підтримати добрим словом людину, в якої хтось хворіє у сім’ї. Іноді достатньо запевнити у своїй готовності допомогти; делікатно нагадати, що пам’ятаєш у молитві; запитати про здоров’я; розрадити літню людину, довго замкнену вдома через хворобу. Або показати кілька можливостей виходу з проблем. Дати надію — це іноді єдина, але найпотрібніша допомога. Цього особливо може бракувати сьогодні, під час війни, в проблемах і у звичайному буденному житті. Бути добрим, як хліб, і водночас звичайним, — це риса багатьох святих.
Головна ідея дня св. Валентина — заробити гроші на людських почуттях та емоціях. Сучасні медіа — зокрема, соціальні — годують нас тим самим. Вічні сварки, поділ людей на два табори, щоб мати змогу керувати нашою поведінкою; упередження, ненависть, бійки та образливі слова так само «торгують» нашою увагою та емоціями. Нехай же день св. Валентина стане для нас часом застереження, щоб не втрачати любов, відданість, близькість і взаємну турботу.
Дбати про три фрази: «будь ласка», «дякую», «перепрошую» в буденному житті — це вираження любові. Отже, можна вже сьогодні зробити такий подарунок, який зблизить людей. А найбільший дар — це пробачити комусь кривду. Але до такого пробачення потрібно дозріти, іноді — дорости.
А якщо любов десь «загубиться», то й надалі залишається ніжність, і її варто щодня проявляти до рідних.
Пам’ятаймо, що кожний з нас щодня змінюється, і тому ми можемо «розминутися» з близькими. Середньостатистичні батьки присвячують розмові з дітьми близько 4,5 хв. щодня. Чи можливо за такий час виховати людину? Чи можна дізнатися про її життєві плани, допомогти їй виробити важливе рішення? Якщо частіше розмовляти, особливо про зміни в поведінці, улюблені вибори або мрії, то це дозволить не розминутися з подругом чи дитиною. Ділімося собою з близькими!
Ніжність — це також дотик, обійми, взаємна підтримка в тілесній, а не віртуальній близькості. Людина потребує щодня чотирьох обіймів, щоб жити, вісім — щоб жити нормально, і 12 — щоб добре розвиватися. Самотнім людям такий дотик часто забезпечують улюблені тваринки. Але батьки мають якнайчастіше обійматися та обіймати дітей.
Нехай день святого Валентина нагадає нам, що про любов потрібно дбати щодня. Зокрема, у день спомину покровителя важкохворих. Час — це любов.
фінансово.
Щиро дякуємо!
