Залишилося ще кілька тижнів — а ви вже відчуваєте великопісний «спад»?
Я зазвичай добре тримаюся протягом тижня або двох після Попільної Середи. Але потім починаю потрапляти у вибоїни на своїй дорозі. Я дещо неохайно ставлюся до того, від чого я вирішила відмовитися або що додати до свого життя на Великий Піст, і це мене знеохочує. Я мушу нагадувати собі, для чого я це роблю. Іноді буває важко зрозуміти, чому так важливо залишатися сильною.
Ось два моменти для роздумів, які допомогли мені зрозуміти, чому великопісні покути важливі.
Що вас мотивує?
Одного року я мала найкращий Великий Піст у житті. Я маю на увазі, що я обрала дуже корисну покутну практику, яка мені підходила, і я дотримувалася її до кінця Посту.
Того року у Попільну Середу я записала імена сорока людей. Кожного дня я обводила нове ім’я і проживала свій день заради цієї людини. Я жертвувала за цю людину свої неприємності, я молилася за неї протягом дня і намагалася йти задля неї на маленькі жертви. По можливості я також надсилала цій людині повідомлення, СМС чи електронного листа, щоб просто привітатися. У той Великий Піст я була дуже замотивована, тому що кожна людина, якій я присвячувала день, тримала мене у тонусі. Я почала розуміти, що люди мотивують мене у моїй подорожі віри. Тримайтеся цієї думки.
Чи ви робите це заради Ісуса?
Якось ми з чоловіком і всією нашою великою родиною пішли на вечерю у п’ятницю. Ми шукали у меню ресторану страви без м’яса. Почувши нашу дилему, офіціантка спитала: «Ви не їсте м’яса по п’ятницях заради Ісуса?» Ми відповіли «так», і вона вказала нам на свої улюблені вегетаріанські страви. Але її питання залишило великий слід у моєму серці.
Я й досі розмірковую над тим, що вона сказала. Чому ми утримуємося від м’яса по п’ятницях? Чи тільки тому, що це правило Церкви, а ми дотримуємося церковних правил? Так, це теж причина. Але вона звернула увагу на більш значущу та мотивуючу причину. Ми відмовляємося від м’яса по п’ятницях заради Ісуса. Ми робимо це на знак солідарності з Ним — йдемо на жертви, як зробив Він, коли помер і віддав так багато заради нас. Ми також робимо це, щоб позбутися зайвих речей від світу цього, які відволікають нас, щоб натомість стати ближчими до Нього.
Цього Великого Посту я відмовилася від перекусів, додала сповідь щосуботи і покутні молитви щоп’ятниці. У мене не було жодних проблем із молитвами та сповіддю раз на тиждень. Я одразу бачу плоди — ці речі додали мені трохи спокою і змусили більше сконцентруватися на любові до ближніх. Але та частина мого посту, яка стосується перекусів, виявилася складнішою. Чому я повинна робити це ще кілька тижнів? Чи справді це має значення? Тут варто пам’ятати, для кого я це роблю. Я відмовляюся від перекусів заради Ісуса. Жертвування дня Великого Посту заради моєї бабусі, колеги чи сусіда допомогло мені зрозуміти цінність цього періоду ще багато років тому. Сьогодні мені потрібно знову зосередитися.
Ісусе, я пропускаю цей ранковий тост заради Тебе. Як щодо того банана на полуденок? Ні. Не сьогодні. Допоможи мені навчитися любити, як Ти. Великдень буде солодшим, якщо я зможу хоч трохи вмерти з Тобою цього Великого Посту. Амінь.
Переклад CREDO за: Сесилія Піґґ, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
