Турбуватися про коханих

Роздуми над Словом Божим  на Великий Понеділок

Перед Пасхою Ісус прийшов до Віфанії. За шість днів до свого Воскресіння Ісус вечеряв разом із Лазарем, якого раніше воскресив із мертвих. Воскресіння Лазаря — одне з найбільших чудес, які вчинив Ісус. Воно становить символ надії та зміцнення віри для учнів, ґрунт навернення для багатьох євреїв. Брат Марти та Марії був піднятий з мертвих для життя на землі. Воскресіння Ісуса зробило Його Царем Неба і Землі. Завдяки жертві Ісуса ми маємо надію на життя вічне.

Марія взяла миро зі щирого нарду і помазала ним ноги Ісуса. Миро зазвичай використовувалося як домішка у різні мазі, а помазання чистим миром удостоювалися лише голови царів. Юда Іскаріотський оцінив вартість мира, використаного сестрою Лазаря, у 300 динаріїв. На той час платня за цілий день праці становила один динарій. Уявімо, що свою річну зарплату Марія використала для того, щоби придбати миро. Вона, мабуть, мала особливі переживання щодо того, що має трапитися з Ісусом.

Така дія Марії надихає і змушує задуматися над тим, чи знаю я, як по-своєму, по-особливому і з любов’ю, можу прославити Бога. Зазвичай Йому дістається щось із залишку. А чи так має бути?

Купивши дороге миро, намастивши ноги Ісуса, витираючи їх своїм волоссям Марія показує свою відданість Богу, якого вона любила глибоко і щиро. Її дії описано в Біблії, щоб увічнити в пам’яті навіки. Цікаво, що менш ніж через тиждень Ісус буде вмивати ноги всім своїм учням. Також і Юді, своєму зраднику. Наш Небесний Отець надає великого значення смиренності й любові, критично важливим у характері справжнього християнина.

Юда, один з учнів, почав дорікати Марії: вона, мовляв, марнотратиться. Ісус заступився за неї: «…бідних ви завжди зі собою маєте, Мене ж — не завжди маєте» (Йн 12, 8). Ісус був близький Марії, тому вона прагнула зробити Йому особливий подарунок. Так, як сучасна людина тратиться на подарунок для коханого/коханої, хоча поруч багато бідних… Мене дуже торкнуло це слово: адже увага до дорогих тобі людей важлива. Не потрібно забувати про це, коли виконуєш свою роботу чи місію.