Так може здаватися. Зокрема через те, що Ісус застерігає своїх учнів: «Вважайте, що чуєте!»
Увага, небезпека! Таке гасло можна застосувати до багатьох культурних явищ, із якими сучасна людина стикається в суспільно-медійному просторі.
Бажання втекти від цього світу
Фільми, музика, світ ігор, різноманітні розваги, мода, нові звичаї, сучасні тренди, моделі поведінки, часто далекі від християнських цінностей…
Усе це сьогодні породжує в серцях багатьох християн почуття небезпеки, непевності й бажання відмежуватися — втекти від світу.
Частково це можна зрозуміти. Важко зберігати віру й діяти морально правильно, коли християнство ставлять під сумнів, істини віри заперечують, а в царині моралі пропагують зразки поведінки, діаметрально протилежні християнському розумінню людини та людських стосунків.
Ісус теж застерігає
Однак чи справді ми повинні втікати у свою внутрішню фортецю — замкнену, герметичну сферу релігійного комфорту, з якої навіть не збираємося висовувати носа, боячись, що світ негайно інфікує нас якимось вірусом?
Так може здаватися. Зокрема тому, що Ісус у Євангелії застерігає своїх учнів: «Вважайте, що чуєте!» (Мк 4,24). Контекстом цього твердження є оцінювання, тобто «міряння» інших окресленою мірою. Як знайти ту, правильну міру, яка допоможе контактам зі світом розвивати нас, а не створювати плутанину чи завдасть нам втрат?
Немає нічого дивного, що перед лицем усіх цих небезпек багато хто шукає у словах Ісуса застереження і запрошення бачити в реальності, яка оточує християн, радше загрозу. Чи справді йдеться про це?
Запрошення розпізнавати
Дещо прояснює цю проблему грецький текст Євангелія від Марка. У процитованому євангелістом вислові Ісуса з’являється слово βλέπω (блепо). Так, його можна перекласти як «застереження», бо одне з його значень — це «остерігайтеся». Але не єдине. Це дієслово також означає «розпізнавати».
Отже, якщо триматися цієї версії, то слова Ісуса звучать так: «Розпізнавайте, що слухаєте». А тому вони більше є закликом, аніж застереженням. Вони є запрошенням розпізнавати.
Що це означає на ділі? Насамперед те, що християнин не повинен боятися світу і тремтіти від страху, що навколишня реальність зашкодить йому і вб’є в ньому духовне життя. Так, у світі є багато тривожних, негативних явищ. Але в ньому також є багато світла та Божого добра.
Роль християнина полягає не в тому, щоб ховатися і втікати, а щоби творчо розпізнавати, відділяти добро від зла і вибирати Боже. Отже, учні Ісуса мають бути духовно сміливими. Адже якщо ми йдемо світом із Божим Сином, то що може нам зашкодити? Як писав св. Йоан, «хто має Сина, той життя має» (1 Йн 5,12).
фінансово.
Щиро дякуємо!
