Роздуми над Словом Божим на свято Пресвятої Діви Марії, Матері Церкви
Ісуса, Марію та учнів запрошено на весілля. Там Марія — око хазяйки! — першою помічає брак вина, а це сором для молодої пари. Марія вже тут показує себе як матір, причому матір чужих, здавалось би, дітей, бо зауважує, просить про допомогу у свого Сина і зараджує потребам. Марія постає у цьому фрагменті як посередниця: вказує Ісусові на потреби інших, а слугам говорить, що вони повинні виконати сказане Ним. За цієї нагоди Ісус звертається до Неї досить незвичайно: «Жінко». Євангеліст натякає на іншу жінку, матір усіх живих (Бут 3, 20), Єву, яка стоїть при початках людства. Ісус продовжує: «Ще не надійшла Моя година!» Коли надійде година Христа, година прославлення й повернення до Отця, тобто — Страстей, смерті й Воскресіння, Ісус знову використає звернення «Жінко», додаючи: «Ось син Твій». Тоді, під хрестом свого Сина, коли виповниться година і звершиться знак Кани Галілейської, Марія справді стане Матір’ю всіх живих, стане Матір’ю Церкви.
Сьогодні, святкуючи спомин Марії, Матері християн, варто пригадати Її роль в історії спасіння. Як покірна служебниця (пор. Лк 1, 48), Вона не бажає зосереджувати увагу на собі. З турботою бачить потреби своїх дочок і синів, навіть якщо ніхто не зауважує цих потреб. Вона сама добре знає, що потрібно нам. Тому просить за нас Ісуса Христа, заступається за своїх земних дітей. І просить нас, як слуг у Кані: «Робіть те, що Він вам говорить!» Навіть якщо це проста робота — ношення води. Ісус може перемінити воду на вино, може перетворити наші прості зусилля на щось цінне й корисне. Треба слухатися Ісуса в найменшому і тоді ми зможемо побачити Божі знаки. Тоді «година Ісуса» стане джерелом благодатей і для нас.
Маріє, Матір Церкви, візьми всіх своїх дітей під свій материнський покров. Навчи робити те, що від нас залежить, а все інше нехай перемінить Твій Син, Ісус Христос.