Ісус так нас полюбив, що добровільно пожертвував собою, померши за нас на хресті. Він не тільки страждав, проливаючи кожну краплю своєї Дорогоцінної Крові заради спасіння всього людства — Він витримав нестерпний біль за вас і за мене.
Якби ви були єдиною людиною на світі, Ісус зазнав би мук своїх Страстей лише заради вас. Святий Павло нагадує: «А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал 2, 20).
Свята Фаустина у своєму «Щоденнику» стверджує, що ми можемо зрозуміти справжнє значення любові через готовність страждати за ближнього. Ісус любить нас так сильно, що Він охоче витерпів би свої муки за кожного з нас не один раз, а багато разів. Він був невинним Агнцем, що страждає за винних грішників. Наскільки ж велика любов Ісуса до нас?
На людському та природному рівні всі ми знаємо, як це боляче, коли ми виявляємо до когось велику любов, а ця людина ставиться до нас холодно та байдуже, чи, можливо, навіть ігнорує нас. Наше серце крається від таких страждань!
Так само і з нашими стосунками з Господом Ісусом Христом. Його любов — палаючий вогонь у Його Пресвятому Серці. Ісус сказав: «Вогонь прийшов я кинути на землю — і як я прагну, щоб він вже розгорівся!» (Лк 12, 49). Але як ми відповідаємо на це вогнище любові?
Вказуючи на своє Пресвяте Серце, оточене вогнем і вкрите терням, Ісус казав святій Маргариті Марії Алякок: «Поглянь на це Серце, яке так сильно любило, а у відповідь отримало лише холод, невдячність і байдужість. Утіш Моє серце».
Один із способів утішити Пресвяте Серце Ісуса, переповнене любов’ю і милосердям, — це любити те, що любить Він, складаючи хай навіть невеликі жертви за навернення і спасіння бідних грішників. Ісус дивиться не стільки на велич дії, скільки на інтенсивність любові в дії. Згадайте біблійну історію про вдовину лепту.
Безсмертні душі можуть бути врятовані від пекельного вогню і досягти вічного спасіння, якщо, подібно до дітей Фатіми, ми сформуємо звичку приносити маленькі жертви Серцям Ісуса і Марії з чистотою намірів і великою любов’ю. Папа Йоан Павло ІІ назвав Жасінту «маленькою жертовною душею», бо вона робила саме це!
Ось список малих жертв, які під силу вам і вашій родині. Кожна така жертва — це конкретний вияв любові до Ісуса і до того, що Ісус любить найбільше: навернення і спасіння бідних грішників на віки вічні.
1.Хвилина героїзму
Це пунктуальна година вставання, практика, яку пропагував святий Хосемарія Ескріва. Як тільки ви почуєте звук будильника, підніміться на ноги, скеруйте думки до Неба і складіть свою ранкову пожертву на день. Святий Йоан Марія Віанней стверджував, що той, хто добре починає день, швидше за все, добре його проживе і добре закінчить.
2.Приборкання язика
Кожному з нас варто прочитати третій розділ Послання Якова «Язик — спричинник гріхів». Велика жертва, на яку ми можемо піти, особливо коли відчуваємо розчарування та злість, це дотримуватись поради святого Якова: «Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву» (Як 1, 19).
3.Добрі та підбадьорливі слова
Ніколи не дозволяйте собі прожити свій день без подяки Богові та ближнім. Слова «будь ласка» й «дякую» — це приправи, які надають повсякденному життю особливого смаку.
4.Усміхайтеся, навіть коли вам цього не хочеться
Нестерпний головний біль, затяжна застуда, біль у шлунку — кожному з нас це знайомо. Часто ми сурмимо про це навсібіч і розповідаємо всім довкола. Як важко — але як це було би приємно Богові! — якби, фізично почуваючись не кращим чином, ми натомість усміхалися би своєму чоловікові, дружині чи іншому члену сім’ї! Смуток і похмурий погляд заразливі; але посмішка і радість — теж! Щира і сяюча усмішка — одна з найяскравіших ознак послідовника Христа!
5.Негайно відганяйте погані думки
Непристойні і погані думки є у кожного з нас. Питання полягає у тому, що ми з ними робимо. Одного разу священник спитав чоловіка, чи не розважав він над поганими думками. Чоловік відповів: «Ні, отче, це вони мене розважали!» Як тільки ми впіймаємо себе на якійсь поганій, нечистій, непристойній чи гріховній думці, нам слід негайно й рішуче відкинути її зусиллям волі і прикликати ласку Божу та допомогу Пречистої Марії!
6.Підрізали на дорозі? Моліться, а не проклинайте
Всі ми бували у ситуації, коли хтось підрізав нас на дорозі. І, якщо чесно, іноді ми чинимо так само. Ісус каже, що ми повинні любити своїх ворогів і молитися за тих, хто нас переслідує. Наступного разу помоліться за недбалого водія «Радуйся, Маріє», щоб він мав безпечну подорож і прибув на небеса пізніше. Як це важко, але як приємно Богові, коли ми долаємо свій опір!
7.Моліться, навіть коли вам цього не хочеться
На жаль, багато людей більше керуються почуттями, ніж вірою та розумом. Святі часто молилися, навіть коли їм не хотілося молитися. Ісус пережив глибоке спустошення і смуток у Гетсиманському саду, але у відповідь на це Він молився ще палкіше. Нехай Ісус буде нашим піднесеним прикладом, особливо у молитві!
8.Читайте розділ зі Святого Письма щодня або щовечора перед сном
Дисципліна розуму і духу через читання може стати справжньою жертвою для багатьох. Почніть із Євангелія, і щовечора читайте один розділ. Якщо ви робитимете це, ви почнете пізнавати, любити і бажати ближче наслідувати Ісуса у своєму житті. Неможливо любити того, кого ми не дуже добре знаємо. Читаючи Слово Боже і роздумуючи над ним, ми пізнаємо Ісуса.
9.Виконуйте повсякденну роботу якнайкраще
Кожному з нас Бог призначив роботу або обов’язки, що їх ми повинні виконувати щодня. Для студентів це навчання, для домогосподарок — хатня праця, для тих, хто працює — їхні професійні обов’язки. Якщо ми будемо чесними з собою, то ми визнаємо, що могли би покращити свою роботу. Як легко ми спізнюємося, «зрізаємо кути» і виконуємо роботу наполовину. Як кажуть, якщо робота варта того, щоб її робити, то вона варта того, щоб робити її добре. Святий Павло закликає: «Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи щонебудь робите, усе робіть на славу Божу!» (1Кор 10, 31).
10.Займіть останнє місце і візьміть найменшу порцію
Через гордість, марнославство та ненажерливість ми, природно, віддаємо перевагу почесному місцю, а також найкращим і найбільшим порціям. Чому би не виробити звичку шукати натомість найнижчого місця і найменшої порції? Ісус нагадує нам про справжню велич: «[Бог] скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних» (Лк 1, 52).
Переклад CREDO за: о. Ед Брум OMV, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
