Хоча слова «О, Боже!» можуть бути молитвою, однак зазвичай їх вживають не у цьому значенні. Набагато частіше Боже ім’я закликають просто на знак вираження подиву чи роздратування.
У більшості випадків таке його використання далеке від побожного чи благоговійного. Слово «марний» означає «порожній». Контекст, у якому зазвичай люди кажуть «О, Боже!», зазвичай здається саме таким, про який йдеться у Другій заповіді: «Не взивай намарне імені Господа Бога твого».
Однак, перш ніж звинувати когось у порушенні цієї заповіді, або ще гірше — засуджувати, варто пам’ятати, що у деяких людей вже виробилася звичка постійно вживати цей вислів. Таким чином, вони зазвичай чинять гріх через власну слабкість, не маючи на меті неповаги до Бога.
Крім того, не варто забувати, що Друга заповідь має своїм першим значенням те, що ми не повинні взивати імені Божого для того, щоб фальшиво клястися чи проклинати інших. Нешанобливе ставлення до Божого імені через випадкове вживання — це розширене значення Другої заповіді. Таким чином, ми бачимо, що гріх проти цієї заповіді має певну градацію. Використовувати Боже ім’я для клятв чи проклять — набагато серйозніший гріх, ніж вдаватися до нього як до емоційного вигуку.
Однак потрібно уникати й такого вживання намарне. Один зі способів позбутися цієї шкідливої звички — це привчити себе щоразу після вигуку «О, Боже мій!» виправлятися, кажучи: «Ой, я мав на увазі, нехай ім’я Господнє буде благословенне!» Це дасть змогу зробити певне відшкодування і з часом позбутися цієї звички.
Переклад CREDO за: Монс. Чарлз Поуп, Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
