Тут і тепер ми, чоловіки, можемо наслідувати Йоана Хрестителя — через стриманість. У чому? В усьому, чого в нашому житті забагато. Балаканина, їжа, пиття, комп’ютерні ігри, спорт — все, чого маємо надмір.
Мало того що в літургійному році цього святого згадуємо двічі (24 червня і 29 серпня). Мало того що це єдиний святий, чиє народження є літургійною урочистістю. То ще й кожного дня в Утрені Церква молиться піснею, виспіваною з радості від його народження.
Чоловік із великою місією
Коли я приймав Таїнство Миропомазання, вибір імені у моїх ровесників не раз був пов’язаний із насмішками з боку приятелів. Дискусій було багато, і я глибоко задумався, коли на уроці релігії священник нам сказав, що можна прийняти ім’я Йоана Хрестителя. Це наступний, уже менш урочистий доказ особливого характеру цього святого. Тоді це зіткнулося з недовірою та висміюваннями, і мені тяжко уявити, щоб підліток із моєї старої гвардії почув від єпископа: Йоане Хрестителю, прийми знак дару Святого Духа…
Однак, дивлячись на сучасне оточення, я знайшов би кількох таких, кому цілком пасує таке ім’я. Бо, щоб тебе асоціювали з Йоаном Хрестителем, треба насправді бути мужиком. То був чоловік із великою місією. Він мав приготувати дорогу Христові, даром покути прокласти Йому стежку в людських серцях. Сам Христос стверджував, що не було більшого на землі, ніж Йоан Хреститель (пр. Мт 11,11).
Для нас, чоловіків, це має бути ясним посланням: ось маєте взірець. Коли хтось нам скаже: «Ти великий» — ми злітаємо у піднебесся, а спуск на землю буває вельми болісним. Йоан Хреститель не був названий «великим», він названий «найбільшим». Так його назвали не мати, батько чи хтось із його учнів. Так про нього сказав Месія.
Смиренний слуга
У чому полягала велич Йоана Хрестителя? Попри таке вирізнення, він був смиренний. Він, яким захоплювалися учні, об’єкт підозр тих, хто казав, що він, можливо, Месія, — стверджує, що прийде Хтось, Кому він не гідний навіть розв’язати ремінця сандалів (пор. Йн 1,26-27).
Зняти з когось взуття виглядає актом великого приниження і служіння. Йоан вважав, що навіть цього він не гідний стосовно Ісуса. З другого боку, в тодішньому культурному контексті, він дав своїм учням чітку вказівку. Якщо у стародавньому Ізраїлі чоловік хотів зректися права на вдову після свого брата чи родича, він дозволяв собі публічно зняти сандалі. Йоан цим хотів сказати: Наречена належить справжньому Нареченому. В цьому чоловікові — джерело Нового Ізраїля. Не в мені.
Йоан і Захарія
Йоан Хреститель сильно мене надихає. Припускаю, що в нього були прекрасні стосунки з його батьком, Захарією, який спочатку не вірив у його зачаття, а Бог йому через це відібрав мову. Можливо, Захарія переймався тим, що не зможе сказати своєму синові, як сильно його любить і яким великим той є даром. Але після народження Йоана Захарія вже дивився на світ по-Божому, а не по-людськи, і, даючи синові ім’я Йоан, виказав послух Творцеві, який повернув йому мову.
Захарія тоді вже знав, як її використати! Його пісня радості зі сповнення месіанських обітниць, яку він виспівав після народин Хрестителя, щоденно лунає в ранковій молитві Церкви (Лк 1, 68-79). Мені це показує, що я маю бути батьком, який насамперед слухає Бога, а не себе чи людей. Тоді я маю шанс виховати такого героя, як Йоан Хреститель.
Правда просто в очі
У ньому не було фальшивого смирення. Справді, коли Ісус прийшов до нього по хрещення, Йоан більше очікував зміни ролей, аніж хрещення Спасителя світу. Але коли Ісус спротивився (див. Мт 3,15), Йоан Хреститель прийняв цю велику честь і охрестив самого Месію.
Йоан не боявся можновладців. Умів сказати царю Іроду ІІ Антипі правду просто в очі про його незаконний зв’язок. Ця правда його визволила для життя у небі, бо була причиною його мучеництва.
А чим для мене як чоловіка є правда? Чи я вмію її висловити, навіть коли на мене можуть чекати прикрі наслідки? Я цього не вмію. Інколи я волію потримати язика за зубами, бо так зручніше. З іншого боку, ситуація мучеництва Йоана показує, що він не зважав на особи. Для нього не було різниці, чи перед ним стоїть цар, чи жебрак. Він також знав свою цінність і його не позбавляла сміливості позиція Ірода.
Чоловіча аскеза
Зрештою, те, що мене надихає найбільше. Для нас сьогодні піти в пустелю, щоб наблизитися до Бога, — це неабиякий виклик. Йоан у тій пустелі жив. Це було його помешкання. Вочевидь не йдеться про те, щоб наслідувати його буквально, їсти сарану і мед та вбратися у верблюжі шкури.
Тут і тепер ми, чоловіки, можемо наслідувати Йоана Хрестителя — через стриманість. У чому? В усьому, чого в нашому житті забагато. Балаканина, їжа, пиття, комп’ютерні ігри, спорт — все, чого маємо надмір.
Життя Йоана було впорядковане, бо було безкомпромісно скромне і стримане. Націлене на служіння — місію, до якої він був покликаний. Тому варто, за нагоди цієї урочистості, запитати себе, наскільки моє життя є таким і що я можу зробити, щоб наслідувати Йоана? Моя пропозиція: може, варто сьогодні розпочати «позаплановий» піст у почутті єдності з покровителем дня і в намірі впорядкування своєї буденності за його взірцем?
Переклад CREDO за: Ярослав Кумор, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
