Цими днями в Таллінні, столиці Естонії, провела своє засідання Конференція Церков Європи. Ця екуменічна організація об’єднує більшість європейських Церков та церковних спільнот. Католицька Церква не є членом КЕК.
17 червня відбулось обговорення ситуації в Україні. Деякі доповідачі на початку своїх виступів говорили про свій воєнний досвід. «Щодня убивають людей, помирають діти, нищено будинки. Щодня хтось ховає своїх коханих. Щодня хтось залишається без даху над головою», — сказав професор Володимир Бурега, проректор Київської теологічної академії Православної Церкви України. «Тому щодня першим запитанням, перед яким ми постаємо як християни, є: де Бог у цій війні? Де був Бог, коли десятки жінок, дітей, літніх людей загинули під руїнами багатоповерхового будинку в Дніпрі?»
Лютеранський єпископ Павло Шварц із Німецької євангелічно-лютеранської церкви України звернув увагу, що Україна, подібно як чимало країн колишнього Радянського Союзу, значною мірою секуляризована. «Якщо ми називаємо Україну православною або християнською, то це видавання бажаного за дійсне», — зазначив він. НЄЛЦУ нараховує 4000 членів, які переважно живуть на сході країни. «Найбільшим викликом є розмова з кимось, хто зазнав травми у темі прощення».
Чимало доповідачів погодилися, що війна підірвала християнську концепцію любові до ворогів і підставляння другої щоки, а мир і примирення можливі лиш тоді, коли їх супроводжує справедливість.
«Справедливий мир вимагає позбутися причини війни, а не тільки її найбільш помітних наслідків. Мир не може бути встановлений за ціну відмови від правди. Миру не можна досягти, урівнюючи нападника і жертву нападу», — підкреслив митрополит Євстратій (Зоря) із Білої Церкви, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ. Він також висловив біль від того, що чимало церковних очільників «стали слугами агресії або ж ховаються за заслоною мовчання».
Водночас ієрархи висловили занепокоєння наративом ненависті й помсти, викликаним війною. «Церкви повинні дати відповідь на запитання, як залишатися християнином у цьому пеклі», — зазначив Володимир Бурега.
Єпископ Закарпатської Реформатської Церкви Шандор (Олександр) Зан-Фабіан, закарпатець, говорив про вплив війни на його віросповідну спільноту на заході України. Реформати прийняли біженців — як російськомовних, так і українськомовних — у більш ніж 100 зібрань і беруть участь у їхньому щоденному та духовному житті. «В тіні цієї війни ми пізнали дар примирення між громадами, які зазвичай протиставлені через політику», — сказав він.
При цьому реформатський служитель застеріг, що психічна і духовна стійкість людей уже на межі «Зі страхом і неспокоєм я спостерігаю, як міжнародна спільнота надягає мундири і як розв’язання конфлікту обговорюється мовою війни та зброї». На сьогодні, зауважив Зан-Фабіан, ніхто не намагається закінчити війну, але це має бути умовою дискусії про примирення та відбудову держави. Лютеранин Шварц, який мешкає в Харкові, переконував, що «ми не можемо перестати захищатися — свобода для нас є найбільшою цінністю».
Отець доктор Гжегож Гємза з Польської екуменічної ради представив проєкт «Примирення між церквами в Європі», що базується на процесі польсько-німецького примирення після ІІ Світової війни, а з 1997 року охоплює також Україну та Білорусь. «На сьогодні неможливо говорити про примирення в цій групі, — сказав він, — але ми повинні підготуватися до повоєнного часу і повинні підтримувати стосунки». «Після війни ми потребуватимемо всіх каналів», — зазначив др. Гємза і висловив переконання, що примирення є можливим.
У ході подальших засідань та плану зустрічі КЕК (Die Konferenz Europäischer Kirchen) переобрала своє керівництво.
Греко-православний архієпископ Тіатейри та Великої Британії Нікіта Луліас став головою Конференції європейських Церков. 19 червня 2023 року його обрали головою КЕК, а англіканська єпископеса доктореса Дагмар Вінтер та Франк Копаня з німецької протестантської спільноти стали віцеголовами Конференції. Нікіта Луліас народився у США, є директором Православного інституту в Берклі, координатором робочої групи Константинопольського патріархату з питань торгівлі людьми та сучасного рабства, віцеголовою Європейського католицько-православного форуму.