Роздуми над Божим Словом на суботу ХІІ звичайного тижня, рік І
«Він узяв наші недуги і поніс хвороби» (Мт 8, 17).
Може здаватися, що Ісус, наче звичайний фокусник, може наказати хворобі зникнути і вона зникне. Справді, на одне слово Ісуса Христа хворі зцілюються, біснуваті позбавляються злих духів, померлі воскресають. Але чи справді все так просто, що хвороба зникає так, наче б її ніколи не було, наче в нікуди?
Всіляке зло в нашому житті не походить із нічого: хтось є його причиною. Хтось здійснив гріх, внаслідок якого це зло почало існувати в світі. Господь не створював ні зла, ні смерті, ні хвороби, але через гріх людини в життя людини увійшла смерть, а з нею хвороби й інші страждання. Від моменту первородного гріха Адама і Єви це зло поширюється подібно ланцюжковій реакції. Зупинити це зло неможливо лише справедливою відплатою, бо тоді кожен з нас мав би померти — «адже заплата за гріх — смерть» (Рим 6, 23). Ми не можемо сказати, що хтось взагалі страждає безвинно (хоча не повинні бути байдужими до цього страждання, як і до кожного зла), бо кожна людина, навіть якщо не має особистого гріха (хоча такого не буває), бере участь у первородному гріху Адама. Утворюється певне замкнене коло: наш гріх породив страждання і смерть, ми їх заслуговуємо і не можемо самі нічого змінити. Це коло розриває лише Жертва безвинного Агнця Ісуса Христа: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби… Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані» (Іс 53,4-5).
Хоча ми охрещені, тобто належимо до відкупленого Божого народу, але все ж таки бачимо, що зло є в нашому житті: є страждання, є хвороби. Чому? Христос своєю смертю на хресті омив нас від провини, що відділяла нас від Бога, проте Його Жертва ще не усунула всіх наслідків первородного гріха, серед яких — і наша схильність до зла, і існування фізичних страждань і смерті. Бо завершення справи відкуплення здійсниться лише під час Другого Пришестя Ісуса Христа, коли буде воскресіння мертвих і коли здійсняться слова євангеліста Йоана: «І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена, прикрашена для свого чоловіка. І почув я гучний голос із престолу, що промовляв: “Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і сам Бог буде з ними — їхній Бог; і Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, — вже більше не буде, тому що перше минулося”. І сказав Той, хто сидить на престолі: “Ось творю все нове!”» (Одкр 21,2-5).


фінансово.
Щиро дякуємо!