Христос розірвав замкнене коло зла

Роздуми над Словом Божим на суботу ХІІ звичайного тижня, рік І

«Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби» (Мт 8, 17).

Може здаватися, що Ісус, наче звичайний фокусник, може наказати хворобі зникнути, і вона зникне. Справді, на одне слово Ісуса Христа хворі зцілюються, біснуваті позбавляються злих духів, померлі воскресають. Але чи справді все так просто, що хвороба зникає так, наче б її ніколи не було, наче в нікуди?
Всіляке зло в нашому житті не походить із нічого, хтось є його причиною. Хтось здійснив гріх, внаслідок якого це зло почало існувати в світі. Господь не створював ні зла, ні смерті, ні хвороби, але через гріх людини в життя людини увійшла смерть, а з нею і хвороби, й інші страждання. Від моменту первородного гріха Адама і Єви це зло поширюється подібно ланцюжковій реакції. Зупинити це зло неможливо лише справедливою відплатою, бо тоді кожен з нас мав би померти — адже «заплата за гріх — смерть» (Рим 6,23). Ми не можемо сказати, що хтось взагалі страждає безвинно (хоча не повинні бути байдужими до цього страждання, як і до кожного зла), бо кожна людина, навіть якщо не має особистого гріха (хоча такого не буває), має участь у первородному гріху Адама. Утворюється певне замкнене коло: наш гріх породив страждання і смерть, ми їх заслуговуємо і не можемо самі нічого змінити. Це коло розриває лише Жертва безвинного Агнця, Ісуса Христа: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби… Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані» (Іс 53,4-5).

Хоча ми охрещені, тобто належимо до відкупленого Божого народу, але все ж таки бачимо, що зло є в нашому житті: є страждання, є хвороби. Чому? Христос своєю смертю на хресті омив нас від провини, що відділяла нас від Бога, проте Його Жертва ще не усунула всіх наслідків первородного гріха, серед яких і наша схильність до зла та існування фізичних страждань і смерті. Бо завершення справи відкуплення здійсниться лише під час Другого Пришестя Ісуса Христа, коли буде воскресіння мертвих і коли здійсняться слова євангеліста Йоана: «І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого. Почув я від престола голос великий, що говорив: «От, житло Бога з людьми, і Він житиме з ними, вони ж народом Його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.» І сказав той, хто сидить на престолі: «От, нове творю все» (Одкр 21,2-5).