Римо-католицький календар
Субота ХІІ Звичайного тижня, рік І
Перше читання
Бут 18, 1-15
Читання з Книги Буття.
Тими днями Господь з’явився Авраамові в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. Підвів він свої очі та глянув — три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, та й каже: «Мій Владико! Як я знайшов ласку в Твоїх очах, не минай, прохаю, слуги Твого. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете далі: на те ж бо й зайшли до вашого слуги».
А вони відповіли: «Зроби так, як сказав».
Тоді кинувсь Авраам у намет до Сари й каже: «Зготуй хутенько три сита відбірної муки, заміси й нароби паляниць».
По тому Авраам побіг до корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав його. Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напоготовив, та й поставив перед ними. Сам же стояв коло них, під деревом, коли вони їли.
І промовили вони до нього: «Де Сара, твоя жінка?»
Він відповів: «Ось тут у наметі».
У відповідь каже: «Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя жінка, буде мати сина».
А Сара слухала це при вході до намету, що був позаду нього. Авраам же й Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари перестало бувати, що звичайне в жінок. Тож і засміялася потайки Сара, кажучи сама до себе: «Невже мені, зів’янутій, та мати таку втіху, коли і пан мій вже старенький?»
Але Господь сказав до Авраама: «Чого ж це сміялася Сара, кажучи: „Чи ж справді можу родити, бо ж я стара?” Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь Я до тебе, й Сара матиме сина».
Сара ж перечила, кажучи: «Я не сміялася», — бо вона злякалась.
Та Він сказав: «Ні, ти таки сміялась».
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Лк 1, 46-48. 49-50 і 53. 54-55 (П.: пор. 54б)
Бог пам’ятає своє милосердя.
Величає душа моя Господа *
і радіє дух мій у Богові, Спасителі моєму,
бо Він зглянувся на покору слугині своєї; *
ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління.
Бо вчинив мені велике Сильний, і святе Ім’я Його, *
із роду в рід Його милосердя для тих, хто Його боїться.
Він голодних благами наситив, *
а ні з чим відіслав багатих.
Він пригорнув Ізрáїля, слугу свого, *
згадавши милосердя,
як і проголосив батькам нашим — *
Авраамові та роду його аж до віку!
Спів перед Євангелієм
Мт 8, 17
Алілуя, алілуя, алілуя.
Христос узяв наші недуги
і поніс хвороби.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мт 8, 5-17
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того часу, коли Ісус увійшов у Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його і промовляючи: «Господи, слуга мій лежить дома паралізований, тяжко мучиться».
Ісус йому каже: «Я піду й оздоровлю його».
У відповідь сотник сказав: «Господи, я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але тільки скажи лише слово, — і мій слуга одужає. Тому що і я людина підвладна, і маю воїнів під собою; кажу цьому: “Іди!” — і він йде; іншому: “Прийди!” — і він приходить; моєму слузі: “Зроби це!” — і він робить».
А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: «Воїстину кажу вам: ні в кого в Ізрáїлі не знайшов Я такої великої віри. Кажу ж вам, що багато хто прийде зо сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному, а сини Царства будуть викинуті геть в зовнішню темряву; де буде плач і скрегіт зубів».
А сотникові Ісус сказав: «Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив». І його слуга тієї ж години одужав.
Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив його тещу, яка злягла і була в гарячці; Він доторкнувсь до її руки, — і гарячка покинула її; вона встала й служила Йому.
А як настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих, щоби збулося сказане через пророка Ісаю, який говорив: «Він узяв наші недуги і поніс хвороби».
Слово Господнє.
Біблійні роздуми:
Вір, коли Він скаже: «Я прийду» (Слово між нами)
Христос розірвав замкнене коло зла (о. Кирило Лесько)
фінансово.
Щиро дякуємо!
