Роздуми над Словом Божим на вівторок XVІІ звичайного тижня, рік І
Ісус говорить у притчах про Боже Царство. Що це означає?
Краще зрозуміти, чим є Царство Боже, можемо зі слів «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне». Якщо це їм належить, то вони, принаймні, знають, що воно таке. Знають, бо воно їхнє, як каже сам Ісус.
Щоб напевно зрозуміти, чим є Царство Боже, потрібно подивитись оригінальні тексти і словники (добре мати словники до Біблії, симфонію тощо). Подивитися, що кожне слово означає. Подивитись також у контексті культури, що тоді воно означало. В оригіналі слова Ісуса «Блаженні вбогі» звучали так: «Ашрі аміі». «Ашрі» по-єврейськи — не те, що «блаженний», а «щасливий». «Аміі» — це вбогий. Знову, якщо поглянути глибше значення слова, то воно може означати людину, яка не має жодної власності. Але також це слово означає «нещасливі». Ісус міг сказати так: «Щасливі нещасливі в дусі, тому що до них належить щастя, царство щастя». Як це зрозуміти? Ісус грає словами? Насміхається зі слухачів? Це була іронія? Гумор? Стоїть перед Ним натовп людей нещасливих, калік, бідних, загублених, пригнічених, а Він говорить їм про щастя. Говорить: нещасливі, якими є ви, насправді — щасливі.
Що це означає для нас? Як це зрозуміти? Нарікаємо на наше життя, на те, що воно важке, а чим старша людина, тим нещасть її більшає. Здається, що чим старша людина, тим більше досвідчена життям і їй має бути легше, а виявляється, що тільки складніше і важче. Як можна бути щасливим у нещасті? Коли різні нещастя, клопоти доганяють нас, як собаки, то що тоді відбувається? Коли собаки гонять людину по вулиці, то, по-перше, людина швидше біжить — швидше долає дистанцію «життя». Не озирається і зосереджена на меті: «куди добігти». Більше того, шукає безпечне місце. Вбігає до якогось будинку і замикає двері. Коли тебе гонять нещастя, клопоти, то починаєш бути зосередженим, смиренним, швидко біжиш до безпечного місця, де нещастя не дістають. Безпечне місце — це Церква, Святе Письмо, Євхаристія. До того часу, як хтось не є нещасливий, то Євхаристія є для нього тільки ритуальною дією. А Біблія є тільки друкарською фарбою і папером. Оцим «щасливі нещасливі» Ісус хоче нам сказати, що ми настільки поверхові, такі нешвидкі, несхильні до мислення і так віддалені від Бога, а ще й так наївні, що потребуємо стимулу. А стимуляція це зло. В інших релігіях зло і добро — це дві половини. Але в християнстві все інакше. У християнстві зло: злий дух, клопоти, страждання — існують тільки як стимуляція. Зло стало нам дане, залишене на світі для того, щоб ми могли побачити, де справжнє щастя.
За часів Мойсея був Намет Зустрічі з Богом. Люди на горі, коли до них промовляв Ісус, бачили Ісуса. Не бачили кесаря, Ірода, політиків, а бачили Ісуса. Коли нам дуже допікає нещастя, то куди ми йдемо? В який намет? Якщо до Ісуса (Церква, Біблія, Святі Таїнства), то ми щасливі. Наше щастя буде глибоким. Не буде це поверховою приємністю. Не буде це якоюсь дурною радістю. Це буде духове, внутрішнє щастя. Коли ми перебуватимемо з Ісусом, наше нещастя переміниться в щастя. І ми зможемо зрозуміти, чим є Царство Небесне.