Як зрозуміти, що скоїв важкий гріх? Три умови

Інколи один і той самий учинок може бути тяжким гріхом, а за інших обставин — легким. То як розпізнати, коли скоєний гріх набуває ознак важкого?

Найпростіша моральна оцінка наших учинків поділяє їх на дві категорії: учинки хороші й погані. Однак якщо чесно придивитися до свого життя — раптом виявляється, що таке просте біполярне розділення застосовується рідко. У багатьох ситуаціях межа між добром і злом не така вже чітка: учинок зовні добрий міг мати погані наслідки, а добрі попервах наміри можуть нас привести до поганих рішень. Трапляється, що нам іще складніше буває оцінити, чи той поганий учинок був легким гріхом, чи важким. А це дуже важливе розрізнення. Чому?

Відмінність між легкими і важкими гріхами — суттєва, бо важкі гріхи (які ще звуться смертельними) розривають нашу єдність із Богом — освячувальну благодать. Легкі гріхи цей зв’язок порушують, але не розривають. Для їх відпущення навіть не потрібна сакраментальна сповідь. Маючи на сумлінні легкий гріх, можна — розкаявшись у серці й жаліючи про скоєне — приступити до Святого Причастя, а воно цей гріх змиє. Натомість у разі важкого гріха, щоби приступити до Причастя, потрібно спершу скористатися Таїнством покаяння і примирення.

Як розпізнати важкий гріх? Найпростіше було би, якби існував чіткий список таких гріхів! Однак проблема полягає в тому, що такого списку нема. Бо важкий гріх — це не питання порушення закону, це передусім відкинення любові. А любов це простір стосунків — стосунків із Богом, іншою людиною та самим собою. Перекладаючи це «мовою» людських стосунків, можна сказати: категорія важкого гріха описує ситуації, в яких ми нищимо ці стосунки спеціально, свідомо, а не мимохіть. Щоби гріх став важким, мають бути здійснені три умови одночасно: гріх має стосуватися серйозної справи (матерії), має бути скоєний повністю свідомо (в момент скоєння ми розуміємо, що чинимо зло) і повністю добровільно, без жодного примусу. Отож якщо якоїсь із цих умов немає, то ми не маємо важкого гріха.

Приклад? Крадіжка. Це вчинок, який стосується серйозної матерії, яка відповідає умові важкого гріха. Якщо, однак, когось примусили це зробити — наприклад, погрозами, що як цього не зробить, то постраждає близька йому людина, — в такому разі дія крадіжки залишається об’єктивно поганою, однак її виконавець не скоює важкого гріха.

Питання в тому, що ми не завжди спроможно однозначні оцінити добровільність або усвідомленість поганого вчинку, який зробили. Тому так важливо, щоб під час сповіді не тільки визнавати гріхи, але — зокрема, в сумнівних ситуаціях — описувати також обставини їхнього скоєння. Це допомагає і нам, і сповідникові зрозуміти, чи скоєний гріх має вагу смертельного, чи легкого.

Переклад CREDO за:Gość Niedzielny