Роздуми над Словом Божим на середу ХХ звичайного тижня, рік І
Цікава притча, бо розповідає про один робочий день. Не про тиждень, рік, п’ятирічку, лише про один день. Здається, що вже цим образом Слово Боже спонукає не марнувати часу, не ігнорувати навіть однієї миті, бо від неї може залежати спасіння.
Саме так сталося з робітниками, які стояли на міській площі близько одинадцятої години (за нашою рахубою близько 17.00). Читаючи цю притчу, я завжди думав про Боже милосердя — навіть тих, які навернулися до виноградника в останню мить, Бог обдаровує динарієм спасіння. Сьогодні мою увагу звернула постава цих робітників, які терпеливо чекали аж до кінця робочого дня, щоб хтось взяв їх на роботу. Не втратили надію, тривали…
фінансово.
Щиро дякуємо!
