Святий Йоан Марія Віанней нагадує: Бог хоче прощення наших гріхів більше, ніж ми самі

Чому сповідь така важлива? Кілька думок від святого Йоана Віаннея.

Арський пастир є не лише покровителем парафіяльних священників. Його можна вважати найбільшим «чемпіоном» Таїнства Покаяння з моменту його встановлення Ісусом. В середньому протягом свого життя Віанней вислуховував понад 100 годин сповідей на тиждень, що становить 15-18 сповідей на день. Важко визначити, скільки сповідей він приймав протягом року, але біографи святого твердять про десятки тисяч. Найбагатші з сановників та найбідніші з селян отримували звільнення від гріхів у невеличкому французькому містечку Арсі.

Тисячі людей долали багато кілометрів для того, щоб посповідатися в отця Віаннея. Деякі з них прибували навіть з Америки. Також і в нинішню епоху авіаперевезень це було би вражаючим свідченням, але тогочасні люди вирушали у непрості й часто небезпечні подорожі кораблями. Можна з упевненістю сказати, що черга до конфесіоналу отця Віаннея тягнулася аж від самого порту Нью-Йорка. Як нагадує папа Йоан ХХІІІ, «коли він був уже повністю спрацьований та розбитий, за п’ять днів до його смерті останні каяники самі прийшли до його ліжка, бо він уже не мав сил із нього підвестися».

Святий Йоанн Марія Віанней розумів важливість таїнства так само глибоко, як будь-який святий з апостольських часів. Він розумів смуток гріха, але також міг постійно бачити щастя щирого каяття і примирення з Богом. Можливо, саме тому отця Йоана Марію так добре знали через його особливу усмішку.

Що може порадити отець Віанней сьогодні неохочим каяникам? У його працях і проповідях, що дійшли до нас, є безліч мудрих настанов, але з-поміж них хочеться особливо виділити два вислови.

«Коли ти визнаєш свої гріхи, ти виймаєш цвяхи з тіла Ісуса». Протягом багатьох років, дивлячись на Розп’яття, я міркував про те, що це мої гріхи пробили цвяхами ноги та руки Христа. Але ці чудові слова Арського пастиря допомагають зрозуміти, як я можу втішити Серце Бога. Я можу вийняти ці цвяхи — і кожен так само це може.

«Бог прощає швидше, ніж мати вихоплює свою дитину з вогню». Ці слова підкреслюють, що Бог бажає пробачити нам сильніше, ніж ми самі прагнемо Його пробачення. Іноді ми, неохоче збираючись до сповіді, думаємо про визнання гріхів як про довгий і складний процес. Але правда полягає у тому, що цей процес відбувається дуже швидко. Зрештою, вихоплюючи когось із вогню, ми діємо так швидко, як тільки можна.