Наука любові святого Бернарда з Клерво

Наріжним каменем теології святого Бернарда з Клерво, абата і Вчителя Церкви, була любов — серце самого християнства.

Кажуть, що він знав напам’ять Святе Письмо, послуговуючись у своїй роботі і діяльності виключно Словом Божим і вченнями ранніх Отців Церкви. Він рішуче відкидав різноманітні філософські школи, які применшували цінність самої віри, і не схвалював пошуку знань лише заради цікавості, особистої вигоди чи земної слави. На його думку, життя — це радикальний досвід любові до Бога, що спирається на братерство, аскезу і щоденні зустрічі із Людиною-Христом, любов до якого святий Бернард визначав як перший крок до плідної молитви.

Любов, якою було переповнене серце святого Бернарда, виявлялася і у його надзвичайній пошані до Пресвятої Діви Марії. Йому ми завдячуємо сплеском марійної побожності у ХІІ столітті, який не лише став однією з ключових ознак тогочасної духовності, а й призвів до подальшого розвитку і поширення марійного культу у всьому світі.

Ось мудрі слова святого Бернарда про любов, якими ми можемо послуговуватися як у побуті, так і у своєму духовному житті.

1.«Любов самодостатня; вона приносить задоволення сама собою і завдяки собі. Вона сама собі заслуга і нагорода. Вона не шукає ні жодної причини, ні жодного наслідку поза собою. Її вигода полягає у її практиці. Я люблю, тому що люблю; я люблю, бо можу любити. Любов — це велика річ, якщо вона постійно повертається до власного джерела, тече до своїх витоків, черпаючи звідти воду для постійного поповнення. З-поміж усіх порухів, відчуттів і почуттів душі, любов — це єдине, за допомогою чого створіння може відповісти Творцеві і дати Йому щось навзамін, якою би нерівним це не було. Бо коли Бог любить, усе, чого Він бажає, це любові у відповідь; основна мета Його любові — це отримати взаємність, усвідомлюючи, що ті, хто Його люблять, стають щасливими завдяки своїй любові до Нього. Любов Нареченого, точніше, любов, якою є Наречений, не вимагає у відповідь нічого, крім вірної любові. Тож любіть, і нехай Він любить вас у відповідь».

2.«Є ті, хто шукають знання заради знання: це цікавість. Є ті, хто шукають знання, щоби стати відомими: це марнославство. Є ті, хто шукають знання, щоби служити: це любов».

3.«Невдячність — ворог душі. Невдячність — це палючий вітер, що висушує джерело любові, росу милосердя, потоки благодаті».

4.«Якщо ти мудрий, ти будеш радше водосховищем, ніж каналом. Бо канал роздає воду так само, як і приймає, але водосховище чекає на переповнення і роздає зайву воду без втрат для себе. Сьогодні у Церкві ми маємо багато каналів, але мало водосховищ».

5.«Є чотири ступені любові: любов до себе заради себе; любов до Бога заради себе; любов до Бога заради Бога; любов до себе заради Бога».

6.«Міра любові — це любов без міри».

7.«Ви питаєте мене: “Чому треба любити Бога?” Я відповідаю: причиною любові до Бога є сам Бог. Чому Бога потрібно любити заради Нього самого? Просто тому, що нікого не можна любити справедливіше, ніж Бога; ніхто не заслуговує на нашу любов більше, ніж Бог. Дехто сумнівається, чи заслуговує Бог на нашу любов, чи можна щось отримати за любов до Нього. Відповідь на обидва питання — так, але я не бачу жодної іншої гідної причини любити Бога, крім Нього самого».