Роздуми над Слова Божого на свято апостола Вартоломея
«Ще до того, як закликав тебе Филип, Я бачив тебе, як ти був під смоківницею» (Йн 1, 48).
Коли читаємо цей уривок, стає дуже цікаво, що ж відбулось тоді під смоківницею, що Натанаїл відразу визнає в Ісусі Христі Сина Божого. Ми знаємо лише, що це таємниця, про яку знає тільки Натанаїл і Господь — Ісус Христос.
Людина прагне пізнати якнайбільше, розкрити всі таємниці. Є такі таємниці, яких ми до певного моменту не знаємо; інші пізнаємо лише після смерті, а ще інші ніколи не пізнаємо просто тому, що вони нас не стосуються. Є таємниці, які стосуються лише двох, як, наприклад, в цьому уривку. Ця таємниця була важливою для Натанаїла і для Господа: вона їх пов’язує і робить винятковими їхні стосунки.
В житті кожного з нас є факти, про які ми не можемо розповідати кожному, розсудливо остерігаючись засудження чи відкинення. Але ми можемо сказати про це своєму другові — людині, якій у винятковий спосіб довіряємо.
Господь знає наші найгірші сторони і знає наші найінтимніші таємниці, але ніколи не видасть цих таємниць — Він справжній Приятель. Всю історію нашого життя Господь береже в Своїй пам’яті як спільну таємницю. Однак Йому набагато приємніше, коли ми самі відкриємо Йому своє серце і з довірою розповімо Йому в молитві свої таємниці, щоб показати як Йому довіряємо.