Поширений у секулярному світі стереотип про несумісність релігії та науки часто набуває особливо великого масштабу, коли йдеться про жінок. Церкву звинувачують у тому, що вона відводить жінкам другорядні ролі, перешкоджаючи як їхній особистій, так і професійній самореалізації. Пропонуємо познайомитися з монахинями, що зробили значний внесок у розвиток науки ХХ-ХХІ століть, поєднуючи богопосвячене життя з активною діяльністю у найрізноманітніших наукових сферах.
Хімія, біохімія
Сестра Міріам Майкл Стімсон (1913–2002)
З юних років вона цікавилася медициною і таємницями людського здоров’я, маючи на це особисті причини: її брат помер від поліомієліту, сестра загинула внаслідок ускладнень від бактеріальної інфекції, а мати, що страждала від надмірного тиску, втратила пам’ять після народження молодших дітей-близнюків. Тому, вступивши до згромадження Найсвятішого Розарію (гілки домініканського ордену), сестра Міріам почала активно займатися наукою. Здобувши докторський ступінь з хімії, вона відкрила лабораторію, де займалася дослідженням раку та методи заживлення ран.
Наукові дослідження сестри Міріам в області біохімії зіграли визначну роль у вивченні структури ДНК. Використовуючи у своїй роботі метод інфрачервоної спектроскопії, вона розробила унікальну методику – використання броміду калію у вивченні структури хімічної речовини. Її відкриття стало справжнім проривом, тому що нарешті дозволило отримати точне уявлення про структуру і роботу ДНК і створити її модель. Сестра Міріам також стала другою жінкою, яку запросили читати лекції в Сорбоннському університеті.
Інформатика
Сестра Мері Кеннет Келлер (1913–1985)
Однією з перших науковиць, що долучилися до розвитку інформаційних технологій, була монахиня з конгрегації Сестер Милосердя Пресвятої Діви Марії. У вісімнадцятирічному віці вона вступила до монастиря і вже після цього почала займатися наукою: здобула ступінь магістра фізики та математики і захопилася інформатикою – галуззю, що саме починала активно розвиватися. Сестра Мері брала участь у розробці BASIC – створювала алгоритми для цієї мови програмування, що стала революційною для свого часу, адже дозволяла кожному користувачеві писати програми самостійно.
Сестра Мері вірила у те, що за комп’ютерними технологіями – майбутнє, і покладала великі надії на їхнє використання у навчанні, тому заснувала Асоціацію користувачів комп’ютерів у галузі освіти і розробила магістерську програму підготовки до використання інформаційних технологій в освітній сфері для католицького університету Кларка (Айова, США). Вона увійшла в історію як перша жінка, що здобула науковий ступінь доктора інформатики.
Екологія, біологія, епідеміологія
Сестра Розалі Бертелл (1929–2012)
Сестра Розалі зі згромадження Сірих Сестер Пресвятого Серця присвятила своє життя вивченню хвороб, викликаних штучними чинниками, такими як хімікати і радіація. Її також дуже непокоїли проблеми забруднення внаслідок наростання виробництва та випробування зброї. Здобувши докторський ступінь з біометрики, вона довгі роки працювала з безпосередніми та потенційними жертвами промислового та технологічного забруднення. Вона була старшим науковим співробітником інституту раку Розвелл-Парк (штат Нью-Йорк, США) і консультантом Комісії США з ядерного врегулювання.
Сестра Розалі заснувала та очолила Міжнародний Інститут турботи про громадське здоров’я, брала участь у міжнародних комісіях та асоціаціях, що займалися гуманітарною медициною. У 1985 році вона опублікувала книжку, де науково обґрунтувала небезпеку радіаційного забруднення, що називалася «Немає безпосередньої небезпеки? Прогноз для радіоактивної Землі» – і вже рік потому аварія на Чорнобильській АЕС підтвердила, що її застереження були не марними. Після аварії вона створила міжнародну медичну комісію по Чорнобилю для збору показів для Постійного народного трибуналу. У 2005 році сестру Розалі було номіновано на Нобелівську премію миру.
Сестра Паула Гонзалес (1932–2016)
Більше трьох десятиліть свого життя сестра Паула, доктор біологічних наук зі згромадження Сестер Милосердя з Цинциннаті, присвятила розробці альтернативних джерел енергії та просуванню ідей екологічно безпечного способу життя. Розпочала вона з себе, переобладнавши колишній пташник, що належав її конгрегації, у «La Casa del Sol» («Дім Сонця») – суперізольований будинок, обладнаний пасивною сонячною батареєю, здатною зберігати тепло навіть взимку без використання обігрівача.
Згодом сестра Паула заснувала екологічний освітній центр, де демонструвалися різноманітні технології відновлюваної енергії, в розробці яких вона брала особисту участь – пасивні та активні сонячні, фотоелектричні та геообмінні енергетичні системи. У центрі також проводилися стажування та освітні екологічні програми. Завдяки успіхам, яких сестра Паула досягла у своїй роботі над розвитком сонячної енергії, вона отримала лагідне прізвисько «Сонячна монахиня».
Астрономія
Сестри Емілія Понцоні, Реґіна Коломбо, Кончетта Фінарді та Луїджа Панчері.
Імена цих монахинь, що працювали у Ватиканській обсерваторії, довгий час лишалися невідомими широкому загалу. Вони каталогізували і нанесли на мапу зоряного неба майже півмільйона зірок, описавши їхню яскравість та розташування. До останнього часу їхні фотографії періодично зустрічалися в астрономічній науковій літературі, однак лише у наші дні отець Фабіо Маффео, єзуїт, що працював у обсерваторії, знайшов дані про сестер, збираючи архівні документи.
У квітні 1887 року група вчених з 19 країн світу зібралася у Парижі, аби ознайомитися з новітнім на той час напрямом у астрономії – астрофотографією. Їхній план був амбітним – за допомогою фотопластин створити мапу всього зоряного неба. Роботу було розподілено між низкою обсерваторій світу, до яких входила і Ватиканська обсерваторія. Проєкт тривав до 1962 року. І хоча зрештою його було припинено, результатом став Астрографічний каталог – атлас, що складався з 254 томів, до якого було внесено відомості про 4,6 мільйона зірок. 481 215 з них було зафіксовано та описано скромними католицькими монахинями.
фінансово.
Щиро дякуємо!
