Роздуми над Словом Божим на середу XXXIV звичайного тижня, рік І
Ісус Христос навчає у Євангелії як жити у скрутні часи. Навчає дуже спокійно і впевнено. Він не обіцяє, що буде легко, але показує, як безпечно пройти через небезпечні місця.
Там, де на людей валиться насильство, ненависть, тероризм і переслідування, разом з усім цим поширюється і страх. Цей страх тим більший, чим більше люди сподівались побачити світле майбутнє: безпеку, збагачення, комфорт. Тобто: побачити те, що обіцяють політики та реклама у банках і магазинах.
Такий страх нападає на тих людей, котрі покладаються тільки на те, що можуть осягнути тепер: у тимчасовому земному житті. І цей страх не мине, якщо, аби довідатися, що буде далі, піти до ворожки. І не допоможе їм якась там «духовність», яка допомагає повністю відірватися від того, що переживає суспільство.
Майбутнє не визначає сліпа доля. Його не змінюють магічні закляття чи езотеричні заглиблення. Майбутнє належить Богу Живому. Наше Боже майбутнє починається вже тепер, зараз, тут, на землі. Воно починається тоді, коли ми — тут і тепер — ввіряємо себе у руки Бога, котрий нас створив і любить. У цьому полягає віра в Бога. Тому, хто в Нього вірить, Він дає мудрість: знання, як треба жити, і вміння впроваджувати в життя це знання. Мудрість бачить, у чому полягає справжня небезпека, і тому спроможна її уникнути, аби йти далі: до істинного блага, яке не проминає.
Христос не обіцяє нам легкого життя — Він лікує страх людського серця. Хто не боїться, той не впадатиме у паніку і спокійно пройде через небезпечні місця ділянки свого життя, проваджений надійною рукою Бога.