Кожній історії потрібні впізнавані персонажі і пам’ятні місця. Біблійна історія починається з пов’язаних між собою героїв: Адама і Єви, прабатьків людства, що дають початок усьому.
У них ми бачимо велич і небезпеку людської драми: велич, бо людина створена на Божий образ і покликана до участі у Божій подобі; небезпеку, бо свобода, яка уможливлює цю участь, робить можливим і її відкинення.
Едем — це місце нашого початку й основного конфлікту. Зловживання свободою через недовіру до Божої доброти закриває кордони Едему і замінює рай на вигнання. Однак спочатку йде перше проголошення Доброї Новини, яка є центральною темою нашої історії: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут 3, 15).
Ці слова відкривають шлях до нового міста, де нашим прабатькам обіцяно дім набагато більший, ніж той, що залишився позаду. Але між цими двома містами лежить третє: Віфлеєм, об’єкт нашого адвентового паломництва, де обіцяний нащадок жінки вперше розчавлює голову змія-згубника. Саме туди прямують Адам і Єва, прощаючись із Едемом.
«У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони “чужинці на землі й захожі” (Євр 11, 13), — сказано у Посланні до євреїв про наших старозавітних предків у вірі, однак Бог «приготував для них місто». Адам і Єва — перші з багатьох «чужинців і захожих» у довгому паломництві до дерева вічного життя через Віфлеємські ясла.
Ніхто з нас не знає, куди конкретно приведе нас ця подорож, але ми знаємо, що перед нами йдуть наші попутники у паломницькій Церкві всіх віків: Адам, Єва і всі ті, хто стали праведними через свою віру у Христа, який має прийти.
Тож цього Адвенту довіряймо разом із ними вірності нашого Творця своїм обітницям, роблячи свої перші кроки до ясел.
Переклад CREDO за: о. Тейлор Колвелл, Aleteia