Єдине, що дивує Ісуса

Роздуми над Словом Божим на середу IV звичайного тижня, рік ІІ

«І дивувався їхньому невірству». Близькі висловлюють захоплення Ісусом, але водночас мають Йому за зле, що мудрість і діяння Боже проявляються в «цьому» чоловікові, якого вони добре знають. Ісус із подивом сприймає їхню недовіру, адже Він приходить до своїх, а свої Його не приймають.

Разом з Ісусом ми стаємо перед скандалом. «Бога, який став тілом», який прийняв закон людського труду і прагнень, праці та їжі, чування і сну, життя і смерті. Це Його «тіло» є центром християнської віри; визнання Його або невизнання рівнозначне тому чи ми походимо від Бога, чи не походимо (1 Йн 4,2). У своїй людськості, в тому, що говорить і робить, у тому, що ми Йому робимо і що Він терпить — у своїй конкретній історії — Бог об’являється і дається остаточно. В Ньому, Ісусі з Назарета, Господь торкається кожної людини. І з Нього плине Його мудрість і спасенна сила.

Невірство означає, що нам бракує чогось, що повинно бути: воно як ампутована рука. Наше невірство настільки неймовірне, що сам Господь йому дивується. Це, зрештою, єдиний Його подив. Невірство стає причиною смерті Спасителя. Але смерть буде ліками, якими Він зцілить нас від нашого зла.