Найкращий подарунок, який ми можемо отримати, коли вчимося молитися, — це чітке керівництво від людини, яка вже молиться. І немає кращого вираження такої молитви і духовного наставництва, ніж Книга Псалмів Старого Завіту.
150 псалмів сповнені криків плачу та пісень хвали. Вони збирають і висловлюють всі можливі емоції наших душ. Вони спонтанні, плинні й глибоко виражають красу й хаос людського серця. Псалми — це рідкісна колекція світлин людської душі та її бажання побачити і зрозуміти Бога.
Книгу Псалмів уклав цар Давид. Великий цар Ізраїля дослідив духовну традицію Божого народу і зібрав найкраще з його духовної спадщини. Він також спирався на власну молитву з Богом і — як Господь Ісус сказав про нього пізніше в історії спасіння — «у Дусі»; він сам склав понад сімдесят псалмів.
Книгу Псалмів було складено у світлі великої надії, що Соломону, синові та наступнику Давида, буде дозволено побудувати Храм у Єрусалимі. Давид не мав цієї честі, оскільки Бог сказав, що на його руках забагато крові, але вона була обіцяна його синові. Таким чином Давид готувався, збираючи потрібні для проєкту матеріали. Він готувався й духовно, збираючи псалми Божого народу.
Книга Псалмів була зібрана у п’ять книг Псалтиря. Ці п’ять книг мали на меті бути духовним відображенням п’яти книг Мойсея — П’ятикнижжя, перших п’яти книг Старого Завіту. Книги Мойсея — це серце й основа Старого Завіту. Вони містять найдавніші та найшанованіші одкровення Бога людству. За умов правильного розуміння і розташування у біблійному контексті п’ять книг Псалмів стають щирим виразом істин, викладених у п’яти книгах Мойсея.
Катехизм Католицької Церкви пояснює: «Поступово був створений збірник псалмів, який складається з п’яти книг. Псалми (тобто “Хвали”) є шедеврами старозавітної молитви» (ККЦ 2585).
Книгу Псалмів у народі називають «книгою гімнів Храму», оскільки псалми призначені для співу. Але цю книгу можна розглядати загалом як «молитовник люду Божого», оскільки псалми — це молитви, які можна співати чи промовляти, проголошувати під час публічної літургії або у приватній молитві. Псалми такі ж плинні, як і різноманітні.
Псалми, багато з яких були написані ще до Давида, постійно скеровували і навчали Божий народ на шляху молитви.
Катехизм навчає: «Від часів Давида аж до приходу Месії святі книги містять тексти молитов, які свідчать про поглиблення молитви – за себе та за інших» (ККЦ, 2585).
Коли цар Соломон збудував Храм — подвиг, який вдалося здійснити лише за сім років, — псалми співали на літургіях протягом року. Вони були вінцем публічних молитов народу Божого.
Псалмами також використовували на місцевому рівні у синагогах, у домівках — і у самих серцях людей.
Катехизм пише: «Псалми живлять і виражають молитву народу Божого, що збирається під час великих свят у Єрусалимі та кожної суботи в синагогах. Ця молитва є неподільно індивідуальна і спільна. Вона стосується як тих, хто молиться, так і всіх людей» (ККЦ, 2586).
Псалми були даром для Божого народу, незалежно від того, співали публічно, чи приватно. Псалми також були задумані як дар усьому людству. Хоча псалми вперше пролунали і постійно лунають із вуст обраного Богом народу, вони призначені для всіх. Той, хто запитує, той, хто сумнівається, той, хто чинить опір — кожен може знайти у Псалтирі свій духовний дім.
Катехизм справедливо зауважує: «[Ця молитва] піднімається зі Святої Землі і з громад діаспори, але вона охоплює все творіння» (ККЦ, 2586).
Псалми дають нам товариство і компас. Вони ведуть нас і спрямовують до глибшого молитовного життя, тобто до спілкування і відкритої розмови з живим Богом, який любить нас і хоче спілкування з нами.
фінансово.
Щиро дякуємо!
