Характер Отця

Роздуми над Словом Божим на понеділок ІІ тижня Великого посту

Пригляньмося до побудови цього фрагменту. Перше повеління носить урочистий характер: «Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний». Чотири інші є наче коментарем до цього першого: вони пояснюють, яким чином ми можемо бути милосердними, як наш Отець Небесний: «Не судіть, не осуджуйте, прощайте, давайте».

Неймовірно, але першою поставою милосердя, до якої запрошує нас євангельський текст, є постава «не-судді». Першим жестом милосердя з боку батька щодо свого блудного сина були обійми: « … бать­­­ко побачив його й змило­сер­див­­ся; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його»(Лк 15, 20). Батько з євангельської притчі є образом нашого Небесного Отця. Звернімо увагу, що його жест абсолютно спонтанний. Немає ані хвилини роздумів: «Бігти, не бігти? Що зробити з цим кретином? Пробачити чи не пробачити?» Не засудження, а милосердя спонтанно випливає з Його серця!

Чи можливо, щоб із мого серця спонтанно випливало милосердя, а не осуд; пробачення, а не засудження? Я певен, що Христос не давав би нам заповідей, які неможливо виконати. Його Дух зможе сформувати в нас Його характер. Нехай мотивацією для нас стануть слова Кирила Єрусалимського, одного із Отців ранньої Церкви: «Не можна допускати до хрещення когось, хто спонтанно не виконує слів Нагірної проповіді».