Під час аудієнції для кардинала Марчелло Семераро, префекта Дикастерію у справах канонізацій, що відбулася 18 грудня 2025 року, Папа уповноважив Дикастерій оприлюднити п’ять декретів.
Один стосується чуда (для беатифікації), один — мучеництва (також для беатифікації), а три — героїчності чеснот, повідомляє пресслужба Святого Престолу.
Згадані декрети стосуються:
– чуда за заступництвом Преподобного Слуги Божого Енріке Ернеста Шоу, вірного мирянина та сім’янина, що народився 26 лютого 1921 року в Парижі, Франція, помер 27 серпня 1962 року в Буенос-Айресі, Аргентина;
– мученицької смерті Слуги Божого Ігнатія Алеакса Вакеро, семінариста, і 10 його товаришів, включаючи священника, семінаристів і мирян, убитих із ненависті до віри між 1936 та 1937 роками в провінції Мадрид, Іспанія;
– героїчності чеснот Слуги Божого Джузеппе Панджикарана, дієцезіяльного священника, засновника згромадження «Медсестер св.Йосипа», який народився 10 вересня 1888 року в Ужуві (Індія) й помер 4 листопада 1949 року в Котхамангаламі (Індія);
– героїчності чеснот Слуги Божого Берардо Атонни (у мирському житті Джузеппе), священника Ордену Братів Менших, народженого 1 липня 1843 року в Єпископіо ді Сарно (Італія) та померлого 4 березня 1917 року в Неаполі (Італія);
– героїчності чеснот Слугині Божої Домініки Катерини від Святого Духа (уродженої Терези Соларі), засновниці згромадження Сестер-домініканок Малого Дому Божого Провидіння. Народилась вона ймовірно 8 грудня 1822 року, в Неаполі (Італія), померла 7 травня 1908 року в Генуї (Італія).
Читайте також:
Енріке Шоу: бізнесмен має шанси стати блаженним
Енріке Шоу (1921-1962) був аргентинським підприємцем, який поєднував бізнес із глибокою католицькою вірою. Народившись у Буенос-Айресі, він у молоді роки вступив до лав ВМС Аргентини, де здобув освіту й навчився дисципліни. Пізніше він застосував ці якості у світі бізнесу. 1943 року одружився з Сесілією Банге, з якою мав дев’ять дітей.
Після звільнення з ВМС Шоу зайнявся бізнесом, ставши одним із засновників Асоціації християнських бізнес-лідерів (ACDE). Його метою було просування християнської етики в управлінні бізнесом, визнаючи, що бізнес може бути інструментом для покращення життя працівників та суспільства.
Енріке Шоу став відомий турботою про своїх співробітників, забезпеченням їхнього професійного розвитку та благополуччя. Він запровадив інноваційні соціальні програми, такі як пенсійні фонди та охорона здоров’я, що було рідкістю на той час. Його підхід до управління ґрунтувався на принципах справедливості, солідарності й поваги до людської гідності. Його духовне життя було насиченим: він активно брав участь у житті Церкви, в різних апостольських та благодійних ініціативах. Його глибока віра й відданість допомозі іншим зробили його взірцем для наслідування для багатьох підприємців-католиків.
Іньясіо Алаекс Вакеро народився в Мадриді 1 лютого 1914 року. Євхаристійна побожність і глибока віра характеризували його родину. Він любив мистецтво: малював, займався скульптурою, віршував. 1930 року вступив до семінарії в Мадриді. До побожності й освіти, отриманої в родині та школі, там додалася священницька освіта, яка підготувала його до свідчення віри через мучеництво.
Навчаючись у семінарії, він відвідував хворих та черниць неподалік. Більше він нічого не встиг «зробити» великого — ректор семінарії Рафаель Гарсія Туньон вирішив відправити семінаристів додому в липні 1936 року. Спалахнула Громадянська війна. Можливо, 18 липня 1936 року Алаекс Вакеро ще слухав у семінарії реколекції, які проводив о.Ермохенес Вісенте, убитий двома місяцями пізніше. Усім довелося того дня втікати через садову хвіртку після попередження одвірного про напад на семінарію групи озброєних ополченців, сповнених ненависті до Церкви. Кілька будівель у тому районі згоріли за ті дні, зокрема його рідна парафія, базиліка Аточа, та колегіальний храм св.Ісидора, який тоді був катедрою.
9 листопада 1936 року група комуністів-ополченців обшукала будинок Алаекс Вакеро. Семінариста допитали. Підозри ополченців викликало те, що чоловік призовного віку не пішов на фронт. Іньясіо не приховував, що навчався на священника. Його негайно заарештували — разом із батьком, якого звинуватили у фашизмі. 10 листопада їхні тіла з’явились на Каміно дель Кемадеро у Фуенкарралі. Потім їх перевезли до судового моргу і там сфотографували.
Загиблих поховали на цвинтарі у Фуенкарралі. Сестра Ігнатія впізнала його невдовзі після ексгумації тіла.
Слава про мученицьку смерть молодого семінариста виникла одночасно з його смертю. І його родина, і семінаристи Мадрида молилися за заступництвом юнака, якого вбили через його бажання стати священником.
фінансово.
Щиро дякуємо!
