У Хрестопоклонну неділю, за східним обрядом, 3 березня 2024 року, в прокатедральному соборі св. Софії (УГКЦ) у Римі помолилися особливу «Хресну Дорогу під звуки війни».
Пройти шляхом нашого Спасителя, жертвуючи молитву за мир в Україні, зібралися численні віряни та гості: п. Андрій Юраш, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Ватикані, сестри-василіянки, парафіяни українських храмів у Римі, семінаристи Папської колегії святого Йосафата, представники асоціацій та рухів, віряни лютеранської церкви в Римі, та небайдужі італійці.
Учасники події спільно роздумували над шляхом на Голготу, муками і розп’яттям нашого Божественного Спасителя у контексті російсько-української війни.
Провадили Хресну дорогу душпастирі прокатедри св. Софії — її ректор о. Марко-Ярослав Семеген, віцеректор о. Дмитро Кудін та о. Роман Кулинцак. Кожне стояння супроводжувалось зачитуванням роздумів, які у 14‑й день війни написав монах-редемпторист о. Михайло Іваняк, що на той момент перебував в окупації в Чернігові.
Перед початком молитовної події о. Марко-Ярослав закликав вірних споглядати хрест і Того, Хто на ньому розп’ятий, і від Нього черпати життєву силу від нашого Спасителя, щоб пережити несправедливу війну в Україні.
«Для тих, хто спасається, хрест — Божа сила, — сказано в посланні святого апостола Павла. Проходячи Хресною дорогою, ми найперше повинні просити в Бога сили пережити період війни та всі виклики цього часу. Ми маємо зрозуміти, що сьогодні пора переживати страсті Христові не сентиментально, але реально. Нині — час підкладати свої плечі під хрести, які несе наш народ в Україні, конкретними ділами та своїм життям. Ця Хресна дорога має стати для кожного іспитом сумління і спільним проханням, щоби Господь викорінив усе старе і руйнівне, і загоїв кровоточиві рани нашого народу. Просімо зцілення не тільки від болю смертей молодого покоління, яке замість бути генофондом нашої нації лежать у могилах, й від ненависті до росіян; але також просімо мудрості, щоб наше життя віддзеркалювало Бога», — сказав о. ректор.
Він пригадав історію зі Старого Завіту про бій та перемогу ізраїльтян проти Амалика, проводячи паралель із сьогоднішніми реаліями України.
«Коли Мойсей тримав руки піднесеними в молитві, Ізраїль перемагав. І коли руки Мойсея втомилися, Аарон та Хур підтримували йому руки аж до заходу сонця, і з Божою допомогою народ Ізраїля здолав Амалика. Так само і наш народ має тримати руки молитви піднесеними до Бога. Нехай рамена хреста будуть обіймами Господа, який прощає нам усе, попри наші рецидиви і помилки, а тінь хреста буде тінню зцілення, і слава Христа після Воскресіння буде для нас силою. Адже в Євангелії немає іншої логіки, як Хрест, Голгота і Воскресіння», — пояснив о. Марко-Ярослав Семеген.
«Хресна Дорога під звуки війни» завершилася 15‑м стоянням «Воскресіння». Воно висловлює прохання українців, щоби Бог дарував віру й мужність українському народові на тернистому та болючому шляху до переможного Воскресіння.
Після чування над Страстями Христовими у храмі відбулася поминальна молитва. Під час панахиди віряни піднесли свої моління та вшанували пам’ять усіх захисників, які героїчно віддали свої життя за Незалежність України, за невинних жертв російсько-української війни та душі в Чистилищі.
На завершення традиційної Хресної Дороги ректор висловив подяку всім присутнім, закликаючи до невтомного молитовного стояння та вчинків допомоги для нашої Батьківщини.
Насамкінець усіх запросили схилити коліна і стати в молитві за мир у нашій Україні перед часточкою Животворного Хреста. Релікварієм із часткою Хреста Господнього душпастирі благословили учасників молитви.
Пресслужба Товариства св. Софії
фінансово.
Щиро дякуємо!
