12 квітня Церква згадує св. Юлія І, який був Папою в 337-352 роках, послужив зміцненню авторитету Апостольського Престолу у Вселенській Церкві та стверджував католицьке вчення про Пресвяту Трійцю, виступаючи проти єресі аріан.
Саме за правління папи Юлія утвердилося право звертатись до Папи як до останнього слова у церковних справах. Він став на захист св. Атанасія Великого, патріарха Александрійського, коли аріани вигнали того з Александрії.
Син Рустика, родом — римлянин. Після короткого правління папи Марка, по кількох місяцях відсутності Намісника св. Петра, зрештою 6 лютого 337 року майбутній святий Юлій був обраний на Петрів престол.
Понтифікат папи Юлія нам відомий з уривчастих джерел, які дають змогу встановити хіба що кілька його найважливіших рішень і досягнень. Знаємо, наприклад, що найімовірніше саме цей папа установив 25 грудня днем святкування Різдва Христового. Знаємо також, що він розширив папську канцелярію, творячи основу майбутнього фахового управительського корпусу — нотаріусів. Їм папа звелів збирати і зберігати всі документи Ватикану, вхідні та вихідні. З огляду на це св. Юлієві приписують заснування папського архіву, який нині зветься Ватиканським апостольським архівом.
Окрім цього, папа Юлій розпорядився будувати в Римі три монументальні храми: базиліку Дванадцятьох Апостолів (Basilica Juliana), базиліку Пресвятої Діви за Тибром (Santa Maria in Trastevere) і храм св. Валентина.
Папа Юлій. Мозаїка XII століття з апсиди римської церкви Санта Марія ін Трастевере
341 року він став на захист згаданого Александрійського патріарха, Атанасія, який пізніше дістав від Церкви ім’я Великий. У східній частині Римської імперії, як ми кажемо — на християнському Сході, тоді бушувала аріанська єресь, яка ставила під сумнів догмат про Пресвяту Трійцю та божественну природу Христа (вони визнавали Його тільки як когось Обраного). Ці єретичні погляди були надзвичайно популярними серед єпископів християнського Сходу. Синод у Тирі, де зібралися переважно аріани, засудив Атанасія, а той звернувся до папи Юлія. Цим було створено історичний прецедент — право апеляції до Апостольського Престолу як до суду останнього слова. Папа скликав синод у Римі, який визнав рацію Атанасія і засудив аріанство. Після цього синоду папа написав листа до єпископів Єгипту, а аріанського єпископа Григорія, котрий зайняв Александрійський престол після вигнання Атанасія, виключив зі спільноти Церкви — екскомунікував, піддав анафемі.
Через два роки, 343 р., за поданням папи Юлія імператори Констант І і Констанцій ІІ (володарі західної та східної частин Римської імперії, яка в ті часи сама двох співправителів) скликали Собор у Сардиці — нинішній Софії, столиці Болгарії. Найважливішим каноном цього Собору стало підтвердження ролі Папи Римського як вищої апеляційної інстанції, а також заборона єпископам подавати апеляції імператору у внутрішніх церковних справах. Це був важливий крок у напрямку незалежності Церкви від світської влади. За рішенням цього синоду, папа мав затверджувати рішення синодів або єпископів, винесене у таких справах, або відхиляти їх і переказувати справу на розгляд суддів, яких сам визначить.
Папа Юлій помер 12 квітня 352 року в Римі, похований у катакомбах св. Калеподія при дорозі Аврелія (Via Aurelia).
790 року папа Адріан І розпорядився перенести земні останки св. Юлія і св. Калікста І до базиліки на Затибр’ї, в Санта Марія ін Трастевере.
Santa Maria in Trastevere. Фасад. Джерело: Вікіпедія
фінансово.
Щиро дякуємо!
