Деякі святі особливо захоплюють нас, допомагаючи побачити, що ми спроможні наслідувати їхній приклад. Такою є блаженна Алессандра Сабаттіні, покровителька заручених.
Її спомин припадає на 4 травня, а загинула вона 2 травня, 40 років тому.
Свята італійка Сабаттіні мала цілком звичайне і водночас неймовірно контркультурне життя. Церква проголосила її блаженною лише за 34 роки після її смерті. 2‑го жовтня 2019 року Папа Франциск підписав декрет про визнання чуда за заступництвом Сандри, а 24 жовтня 2021 року її беатифікували.
Алессандра, або Сандра, як її називали більшість людей, народилася 1961 року в Річчоне. Вона виросла в побожній католицькій сім’ї, більшу частину свого дитинства провівши поруч із дядьком по матері, який був парафіяльним священником.
У дитинстві Сандра вела щоденник, де з юних років виявляла любов до Бога. Одного разу написала: «Життя, прожите без Бога, — це лише спосіб згаяти час, нудно чи весело; час, який потрібно чимсь заповнити в очікуванні на смерть».
Зустріч, яка змінить життя
У підлітковому віці Сандра зустріла святого священика, Слугу Божого Ореста Бенці, засновника Спільноти папи Йоана XXIII. Вона черпала користь від його духовного керівництва через молодіжні групи, які він організовував. Зокрема, після цього Сандра взяла участь у літній підлітковій програмі з догляду за людьми із важкою формою інвалідності.
Цей досвід змінив її життя, давши відчуття мети у служінні й піклуванні про уразливих. Дівчина сказала до матері: «Ми працювали, аж падали з ніг; але я ніколи не покину цих людей».
Після закінчення середньої школи Сандра розпочала навчання в Болонському університеті, маючи бажання згодом стати медичною місіонеркою в Африці. Вихідні та літні канікули вона проводила у волонтерстві, доглядаючи за наркозалежними в реабілітаційних центрах.
Попри щільний графік, дівчина взяла за мету щоранку проводити час перед Пресвятими Дарами.
Мрії про майбутнє
Під час навчання в університеті Сандра подружилася з Гвідо Россі, однокурсником, який також відвідував молодіжну групу Ореста Бенці «Спільнота папи Йоана XXIII». Він поділяв її мрію стати медичним місіонером в Африці.
Невдовзі вони покохали одне одного й заручилися, щоб одружитися. Їхнє рішення переживати час заручин у чистоті, яким вони відкрито поділилися зі своїми друзями, було дуже нетиповим у тій університетській молодіжній культурі.
Сандра наголошувала на потребі святих чоловіків і жінок — не тільки уникати зла, але й прагнути до величі: «Сьогодні забагато просто добрих християн, тоді як світ потребує святих».
Незабутнє послання
На жаль, мрії Сандри про медичну місіонерську роботу не здійснилися. 29 квітня 1984 року її збив автомобіль. Стан Сандри був важким, вона впала в кому і померла через кілька днів, 2 травня. Їй було тільки 22 роки.
Можемо лиш уявити, як ця смерть розбила серця її друзів та родини, а особливо — нареченого. Проте послання молодої італійки надалі живе: її біографія продовжує надихати незліченну кількість людей.
У Сандри є чого навчитися, оскільки вона показала світові, як служити іншим, глибоко любити й жити для Бога.
Сандра Сабаттіні — перша праворуч; позаду неї — дон Оресте Бенці.
Спільнота підтримує
Сандру збила машина в час Великодньої октави. Гвідо був поруч, як і дон Оресте, який ще у 12‑річній дівчинці, вперше побаченій в Ріміні, розпізнав особливий Божий план щодо неї. Дон Оресте був і в машині «швидкої», яка везла її до лікарні, і на її похоронних урочистостях. У проповіді він сказав: Сандра зробила те, чого від неї просив Бог, а тепер «Звершилось» — як сказав Ісус на хресті. «Ви виконали свою місію, — сказав дон Оресте, звертаючись до Піно і Аньєзе, батьків Сандри. — Ви прийняли її від Бога і повернули її Богові, бо справжня мета життя — бути в Бозі».
«Спільнота папи Йоана ХХІІІ», яка поєднала Сандру і Гвідо, допомогла юнакові пережити цю втрату. Бувши разом, вони жили дійсністю свого служіння у Спільноті. Сандра казала до Гвідо, що те, що вона живе для нього, означає також, що вона живе для інших: «це дві взаємопроникні речі, на одному рівні, навіть якщо з певними відмінностями».
Аварія сталася 29 квітня 1984 року. З Гвідо вони були разом від 1979 року. Після аварії Гвідо побачив «два зруйновані доми, дім її родини і мій, — але все інше залишилося стояти… Я все ще живий завдяки підтримці священників і братів зі Спільноти. Нині [2021 рік, коли Спільнота папи Йоана ХХІІІ отримала визнання на папському праві. — Прим. пер.] я одружений, у нас двоє дітей. Я відчув покликання до сталого дияконату, і дружина мене зі щедрістю душі підтримала».
Дон Оресто, сказав Гвідо, любив повторювати вірш із псалму: «Твого обличчя я шукаю, Господи». «Тепер Сандра бачить Його обличчя, — сказав молодий чоловік. — Бути з нею було прекрасним людським досвідом, бо вона показала мені, як дякувати за отримані дари. Це був досвід живої віри, бо вона старалася вчити мене, як упевнено ці дари віддавати».
Переклад: Дарина Янчук, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
