У сучасному стрімкому світі до поняття «марнування часу» ставляться переважно негативно. Графіки ретельно розроблені, продуктивність — понад усе, і будь-який момент поза активною діяльністю сприймається як втрачена можливість.
Однак із католицького погляду, те, що ми можемо назвати «продуктивною нудьгою», має свою велику цінність.
Книга Буття розповідає нам, що після створення світу Бог «спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був» (Бут 2, 2). Цей божественний акт зупинки створює важливий прецедент. Біблійний текст визнає важливість відходу від наших постійних справ. У ці моменти спокою, вільного від вимог продуктивності, може початися інший вид роботи: робота з самоаналізу — і просто буття.
Нудьга — це не лінь
Нудьга — це не синонім неробства чи ліні. Нудьга може дати нашому розуму можливість поблукати та відшукати творчу іскру. Деякі коментатори твердять, що святий Августин якось написав: розуму корисно час від часу бути вільним. У цій своєрідній «порожнечі» з’являється сприйнятливість, яка дозволяє нам єднатися з речами та ідеями, повз які ми часто просто проходимо, і оцінювати красу навколишнього світу.
Розгляньмо випадки раптового прозріння, які вплинули на історію. Традиція стверджує, що під час купання Архімед спостерігав витіснення води своїм тілом, що спонукало його відкрити основний закон гідро- та аеростатики. Кажуть, що Ньютон сформулював свій закон тяжіння після того, як на нього впало яблуко, коли він відпочивав під деревом.
Ці прориви були не результатом невпинної роботи, а радше моментами вбачливої бездіяльності, коли розум міг вільно встановлювати несподівані зв’язки. Зайве говорити, що ця «уважна бездіяльність» не виникає на порожньому місці: вона є наслідком добре тренованого розуму.
Підтвердження власної цінності
Як католики, ми віримо, що люди створені на образ і подобу Божу. Ця внутрішня цінність не залежить від наших досягнень чи продуктивності. Ми маємо гідність, бо ми ті, ким ми є. Час, який ми даємо собі на вільне дослідження оточення, неструктуровану молитву або просто на те, щоб роздивитися хмари, підтверджує цю фундаментальну істину. Саме в ці моменти, здавалося би, непродуктивного часу, ми можемо відновити зв’язок із собою, з Богом і заново відкрити цінність звичайного.
Зіткнувшись із нібито непродуктивним проміжком часу, прийміть його. Дозвольте своєму розуму блукати, будьте присутніми у моменті і вірте, що навіть у тиші може виникнути щось позитивне.
Переклад CREDO за: Даніель Еспарса, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
