Три короткі думки Ісуса для нашої щоденності

Роздуми над Божим Словом на вівторок ХІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Сьогоднішнє Євангеліє містить три різні сентенції — короткі вислови Ісуса Христа, — які легко запам’ятати й зробити принципом свого духовного й морального життя.

Не давайте святого псам і не кидайте ваших перлин перед свиньми

У Старому Завіті святим, святинею називали тварину, яку приводили до храму, щоби принести її в жертву Богові. Зрозуміло, що вираз, який тут наводить Ісус, говорить про крайнє блюзнірство. Євангеліст Матей далі наводить діалог, що відбувся між Ісусом і жінкою-ханаанянкою, якій Господь зрештою зцілив доньку (див. Мт 15, 21-39). Спаситель каже до жінки: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам». Але згодом, побачивши щиру віру цієї жінки, виконує її прохання і зціляє її доньку. 

Євреї-сучасники Ісуса називали щенятами, або собаками, ідолопоклонників. Можливо, таке порівняння походило з наочного досвіду. Ідолопоклонство часто доводило людину до біснуватості, а зовнішні прояви поведінки біснуватої людини можна порівняти лише з небезпечністю пса, хворого на сказ. 

Християнська віра є нашим святим, тим, що святе. Людина, яка віддала своє серце служінню ідолам, не тільки не може прийняти цих таємниць — вона їх спотворить і зганьбить. Тому, перш ніж прийняти християнську віру, людина має зректися ідолів свого життя. Ця заповідь не є підставою погорджувати іншими людьми, які не знають Христа, але спонукає до певної послідовності дій: зустрівши Христа, людина має спочатку відкинути ідолів й аж потім вона поступово проходить етапи християнського втаємничення. Бо немає сенсу язичникові говорити, наприклад, про Пресвяту Трійцю, — адже він думатиме, що йому розказують про чиїхось інших трьох богів.

Все, що тільки бажаєте, щоби чинили вам люди, те чиніть їм і ви, бо в цьому Закон і Пророки

Ми можемо запитувати себе, як нам поводитись щодо інших, щоб бути в мирі з Богом, щоб не скоїти гріха, — особливо тоді, коли сам не до кінця знаєш, чого очікує інша людина. Ісус у таких ситуаціях закликає нас зазирнути у своє серце. І якщо воно буде чисте й вільне від будь-якого ідолопоклонства (про що йшлося в попередніх віршах), то в ньому ми знайдемо найкращу відповідь. Адже серце кожної людини — і моє, і мого ближнього — є образом і подобою Бога. В серці кожного з нас можемо віднайти духовне відображення нашого Небесного Отця. Якщо я віднаходжу цей образ у своєму серці — то легко віднайду його і в серці свого ближнього.

Добре, що Ісус не каже про це прямо: адже на певному етапі духовного зростання нам достатньо засвоїти простий принцип: «дій так, як хотів би, щоб із тобою поводились інші». І так чинити. Однак не треба очікувати за будь-яку ціну, що з тобою поводитимуться саме так, як очікуєш ти, — у християнстві йдеться не про це. Це дуже важко. Ми хочемо, щоб і з нами люди поводилися так добре й лагідно, як і ми з ними. Можливо саме тому Ісус каже нам третю думку сьогоднішнього уривка з Євангелія:

Входьте вузькою брамою, бо широка та брама й широка та дорога, що ведуть до загибелі, — і багато є тих, які ними входять. І як же вузька та брама й тісна та дорога, що ведуть до життя, — і мало є тих, хто їх знаходить!