Роздуми над Божим Словом на середу Х Звичайного тижня, рік ІІ
Що насправді означає спасіння, яке дає нам Господь, спасіння, яке Він вислужив для нас на хресті? Це дуже складне запитання. Але напевно знаємо одне: спасіння не є звільненням від обов’язку твого покликання, від обов’язку твого стану, від твоїх обіцянок та обітів. Обов’язок залишається, поки його не виконаєш до кінця і так, як належить. А борг залишається, поки не сплатиш його до останньої копійки.
Бог не звільняє від того, що ми заборгували Йому нашими гріхами, нашою невдячністю. Бог не звільняє нас від наших боргів також і щодо ближніх — за все треба заплатити. Врешті-решт, цього вимагає справедливість і наша совість! Правда в тому, що ми не ввійдемо до місця вічного спокою, доки не сплатимо всі наші борги. Навіть якщо всі казатимуть: забудь, усі так роблять. Також і тоді, коли світ і суспільство говоритимуть: це не гріх, це вигадки церковників, щоб тебе контролювати. Навіть і тоді, коли ти сам закопаєш почуття провини під купою задоволень цього світу — все одно ця провина і голос сумління наздоженуть тебе. Принаймні на фініші життя, яким є наша година смерті, і вимагатимуть розплатитися за всі борги.
І йдеться не тільки про борги матеріальні — бо є, наприклад, борг любові батьків до дітей і дітей до батьків, дружини до чоловіка і чоловіка до дружини. Або провина щодо доброго імені людини, яку очорнив або привласнив її славу. А бувають гріхи ще більші й важчі: наприклад, убивство ненароджених дітей. Як оплатити цей борг? — бо що може зцілити серце, зранене аж такою (чи й гіршою) несправедливістю і зневагою, таким гріхом?.. Відповідь приходить не відразу. Її підказує життя. Зцілити серце може одне: велика безкорислива щира любов. Тільки вона здатна загоїти ці рани. Однак винуватець сам не може дати такої любові, бо якби її мав, то напевно б не зранив свого ближнього. І тоді як він може покрити борг? Де взяти любов?…
Коли Ісуса питають про найбільшу заповідь у Законі Мойсея, Він відповідає, що цією заповіддю є: «Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою! Це — перша і найбільша заповідь. Друга — подібна до неї: любитимеш свого ближнього, як самого себе!», і додає, що саме «на цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки» (Мт 22, 37-40)
«На цих двох заповідях тримається Закон». А в сьогоднішньому Євангелії Ісус каже, що саме цей Закон Він прийшов виконати. Тоді ми далі себе запитуємо: «А як конкретно Ісус виконує весь Закон Мойсея і заповідане через Пророків?» Відповідь, яку знаходимо у Святому Писанні, одна: це хрест. Тобто Він виконує все через свої страждання, смерть і воскресіння (пор.: Йн 3, 16; Лк 18, 31; Йн 15, 13).
Своєю хресною смертю Ісус Христос оплачує за нас усі наші борги своєму Отцеві. Так через хрест Ісуса Христа сплачено наш борг щодо виконання Божого Закону. Ми беремо участь у Його хресті через наше хрещення (див.: Рим 5,10; Рим 6,3). Могло б здаватися, що це має звільнити нас від будь-яких боргів загалом. Однак ні: Ісус сплачує за нас наші борги для того, щоб ми не мали жодного іншого боргу стосовно Бога і ближнього, крім взаємної любові (Рим 13,8).
Ісус у своєму милосерді робить нас здатними любити та ділитися своєю любов’ю з іншими. Свою любов, живу й дієву любов до Отця і до людини, Він ставить нам у приклад і робить для нас законом серця. Цю любов ми виконуємо несучи свій хрест разом із Хрестом Божого Сина: жертвуючи страждання, труднощі, негаразди Богу Отцеві за спасіння світу, спасіння людських душ.
Також через свій хрест Ісус допомагає нам побачити надію і милосердя свого Отця, допомагає не бути малодушними, а сміливо взяти відповідальність за своє життя, в якому є також і борги та провини. Ти не сам: Ісус із тобою, Він несе цю відповідальність за твоє життя, — і ти сплачуєш свої борги разом з Ним і завдяки Йому.