Роздуми над Божим Словом на ХVIІ Звичайну неділю, рік Б
Того часу Ісус пішов на другий бік Галілейського, тобто Тиверіадського моря. І за Ним слідував великий натовп, побачивши чудесні знамення, які Він здійснював над хворими. Ісус же вийшов на гору й сидів там зі своїми учнями. А була близько Пасха — юдейське свято.
Тоді Ісус, піднявши очі і побачивши, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: «Звідки це купити нам хліба, щоб поїли оці?» Він говорив це, випробовуючи його, бо сам знав, що мав робити.
Відповів йому Филип: «На двісті динаріїв буде їм недостатньо хліба, щоб кожний хоч трохи одержав!»
Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра: «Тут є хлопчина, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?»
Промовив Ісус: «Розсадіть людей!»
А було в тому місці багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять. А Ісус узяв хліби і, промовивши подяку, роздав тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали.
Коли ж наситилися, Він каже своїм учням: «Зберіть шматки, що залишились, щоб нічого не пропало».
Тож зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли.
Тоді люди, побачивши чудесне знамення, яке Ісус вчинив, говорили, що насправді Він — Пророк, який має прийти у світ. А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти і схопити Його, щоб зробити царем, віддалився знову сам на гору.
Йн 6, 1-15
Уривок із Євангелія від Йоана, який розповідає про помноження Ісусом хлібів та риби, має приблизно триста слів, із яких лише кілька десятків промовляє безпосередньо Ісус. Але кожне слово, сказане Ним у цьому фрагменті, дуже вагоме і несе в собі великий зміст.
Спочатку Ісус готує майбутнє диво, спонукаючи учнів осягнути «масштаб лиха» досить практичним запитанням: «Звідки це купити нам хліба, щоб поїли оці?» (Йн 6, 5). Він знає, що хоче зробити, але прагне, щоб апостоли також зрозуміли, що цю ситуацію неможливо вирішити виключно людськими зусиллями. Тільки так вони можуть полишити «нормальне» людське мислення та почати дозрівати до парадоксального Божого.
Потім Ісус готує людей до знаку, що має відбутися, та залучає учнів до участі в цьому: «Розсадіть людей!» (6, 10). Неважливо, що під рукою немає достатньо їжі для голодного натовпу — всі присутні мають просто повірити й сісти. Саме так часто діє Господь: просить нас не метушитися, не робити зайвих рухів, а просто довіритись Його турботі, навіть якщо по-людськи немає виходу із ситуації, що склалася.
Потім Ісус починає діяти: «промовивши подяку, подав тим, які посідали» (Йн 6, 11). І, нарешті, завершує закликом: «Зберіть шматки, що залишились, щоб нічого не пропало» (Йн 6, 12).
Бачимо, що Ісус надзвичайно щедрий, але не марнотратний. Він хоче, щоби жодна крихта благословення не була втрачена. Доручивши учням зібрати залишки, Він навчає і їх, і нас цінувати кожну крихту Його благословення. Адже кожен дар, який ми отримуємо від Нього, кожна благодать, що сходить на нас наче манна небесна, має своє призначення. Бог уже бачить тих, кому будуть потрібні ті крихти. Тож навчаймося приймати все, що Ісус нам пропонує, не марнувати Божих дарів та ділитися ними з тими, кого Бог поставить на нашій дорозі!
«Дякую Тобі, Ісусе, що завжди даєш мені все, чого я потребую! Прошу, навчи мене ділитися Твоїми дарами з іншими!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Яка була на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
